"Головне – вивести всіх живими": історія офіцера з Чернівців, який почав службу у Криму-2014 (ВІДЕО)

Чернівецький гвардієць розповів про перші дні у Криму-2014, евакуацію поранених під вогнем та бій, у якому 20 бійців відбили атаку понад 200 ворожих піхотинців.

Історію чернівецького офіцера опублікувала Група комунікації Західного ТУ НГУ.

Андрій прийшов у військо у 2013 році. Строкову службу проходив у Криму водієм. Саме там вперше побачив, як змінюється реальність навколо.

"Починаючи з березня проросійські колони почали кататися по Криму, по різних військових частинах. У нас біля частини стояв камаз з військовими Російської Федерації. Тоді довелося ще два тижні спати з автоматом в обіймах і чекати вказівок", – згадує буковинець.

Згодом оголосили, що всі з материкової України можуть виїхати спеціальним коридором. Після цього служба продовжилася вже в іншій частині. У 2014 році Андрій підписав контракт та вперше поїхав виконувати бойові завдання як командир відділення.

Війна того періоду дуже відрізнялася від нинішньої. Проживали в бліндажах, по окопах, фактично на самій лінії. Більшість боїв були обстрілами та поодинокими групами, але без того хаосу, який є зараз.

Евакуація під вогнем

Повномасштабне вторгнення у 2022 році Броня зустрів на посаді командира автомобільного відділення. У 2023-му постало питання очолити взвод у роті. Адаптація пройшла швидко – багатьох бійців знав ще з попередніх завдань.

На початку 2024 року підрозділ вирушив на схід. Андрій налаштував роботу командно-спостережного пункту, організував чергування, вибудував зв'язок із суміжними підрозділами. Перші дві доби запам'яталися надовго – важкі, з постійними навалами противника.

В одну з таких ночей по радіостанції надійшла команда: необхідна допомога воїнам на лінії зіткнення. Евакуювати поранених зголосилися одні з його найкращих бійців.

"Потрібно було допомогти хлопцям попереду, надати допомогу і забрати поранених. Ну, мої хлопці довго не думають: треба робити, вирушили… Та година паузи, поки ми їх очікували, тягнулася ніби вічність. Але попри обстріли, вони допомогли, відтянулися і зберегли позиції", – розповідає командир.

А вже зранку надійшов новий виклик: потрібно знову їхати туди, де вчора було найгарячіше. Довкола вибухи, осколки б'ють по машині. Водій крикнув "Земля!". Андрій відкрив двері і побачив першого пораненого, якого потрібно було забрати.

"Зриваюся звідти, випригую на поле, але провалююся в болото, ноги витягнути не можу. З зусиллям якось виліз, біжу, беру його за руку, дивлюсь на нього… А він вже все, він не трьохсотий, він вже просто стік. Але треба забрати, як би воно не було", – каже гвардієць.

Разом із побратимом вони відтягнули полеглого героя до машини, товариші допомогли пораненим поряд. По їхній еваккоманді почався прицільний вогонь. Мехвод крикнув "Вже все, поїхали!". Запригнули вже на ходу.

Двадцять проти двохсот

Позиції укріплювали, перша і друга лінії трималися, пілоти щоденно знищували ворожі точки. Але навесні противник пішов у великий наступ. Усе почалося до світанку з потужної артпідготовки. Зв'язок зникав, пілоти не могли працювати, КСП трусило від вибухів.

За деякий час управління вдалося відновити, але почалася навала. Купа ворожої бронетехніки, сотня мотоциклів, понад дві сотні російських піхотинців рушили в бік наших позицій.

"Коли бачиш цю масу і розумієш, що вони йдуть на твої позиції, треба думати швидко і організовувати роботу швидко – іншого варіанту немає. Хлопці молодці – вони виходили в повний зріст із кулеметами і робили свою роботу", – говорить офіцер.

Підрозділ вистояв. Без санітарних і безповоротних втрат. Після бою підрахували: знищено 11 БМП, 98 мотоциклів і близько 220 піхотинців противника. Основний удар прийняли близько 20 наших піхотинців на першій лінії, відмінно відпрацювали гвардійці на другій, потужно допомогли пілоти БпЛА та артилерія.

Андрій залишався до кінця – до останнього військовослужбовця, який виходив із позицій. Для нього принципово не наражати людей на зайву небезпеку.

"Головна цінність і ціль – це життя і здоров'я тих, хто виконує завдання. І щоб безпечно вивести людей, інколи потрібен час. Інколи доводиться на позиціях сидіти довше. Але головне – вони виходять живі й цілі", – підкреслює офіцер.

У підрозділі дбали не лише про оборону. Записували голосові повідомлення для рідних, передавали привітання з днем народження, знаходили можливість передати хлопцям бодай шоколадку чи цигарки.

"Ми не просто виконуємо завдання, які нам поставлені, ми захищаємо своїх рідних і свою землю. І головне, що є з ким. Побратим – це опора. Хочеться знати, що твою спину прикриють. У моєму підрозділі це є", – каже Андрій.

Найбільша мотивація для нього – рідні. Колись мріяв про подорожі й життя поза армією, але війна змінила плани. Навіть після перемоги він бачить себе у строю – працювати над удосконаленням війська і передавати досвід тим, хто прийде після.

Читайте також: На Буковині чоловік намагався втекти до Румунії з чужим паспортом (ФОТО)

Важливі новини Чернівців у вашому смартфоні! Підписуйтеся на 0372 у соцмережах, щоб дізнатися все, що відбувається у місті. Facebook, Instagram, Telegram — підписуйтеся, щоб не пропустити!