Виклики та інновації: про майбутнє громадського транспорту Чернівців з директором ЧТУ

Чернівецьке тролейбусне управління сьогодні стикається з низкою викликів: від пошуку дефіцитних запчастин для старого транспорту до впровадження сучасних систем відеоспостереження та безбар'єрності. Про те, як перевіряють техніку перед виїздом, як вирішують конфлікти в салонах та коли зупинки міста стануть “розумними”, ми поспілкувалися з директором ЧТУ Григорієм Оробцем.

Будь-який рейс починається з ретельної перевірки техніки, проте в умовах різнотипного автопарку це завдання стає справжнім випробуванням для механіків.

— Як зараз відбувається щоденний контроль технічного стану тролейбусів та автобусів перед їхнім виходом на маршрут? Чи є проблеми із закупівлею запчастин?

— Щодо технічного стану, то щоденно у нас є механіки з випуску, які перевіряють транспортний засіб на заїзді та виїзді, про що відмічаються у журналі. Якщо є якісь виявлені поломки, то транспорт залишають. Якщо в нас є резервний транспортний засіб, то, відповідно, водій виїжджає на ньому.

Щодо запчастин є складнощі. Якщо говорити про тролейбуси, то більша частина з них у нас старенькі. Для них важко знайти якісь електротехнічні засоби. Є складнощі частково по ходовій частині, тому що це машини чеського виробництва Skoda. В Україні в інших містах вони так само є, але сказати, що для них є багато запчастин, – складно. Тому якісь деталі нам готові постачати на внутрішньому ринку, а якісь доводиться шукати за кордоном.

Щодо автобусів, то вони у нас також не всі однотипні. У нас є Mercedes, Ataman, Volvo, MAN. Складно також із чеськими SOR, які приїхали минулого року: у них не однотипні запчастини. З тендерами проблем немає, але, наприклад, щодо SOR ми навіть не знали номенклатуру запчастин, щоб їх прописати й закупити. Тому протягом цього року дивимося, що виходить з ладу, поступово підшуковуємо, які деталі з інших вузлів підходять. Представництва SOR в Україні немає, ці автобуси є тільки у нас, у Миколаєві та в Бучі (вони були передані як благодійна допомога з Чехії). Тому з цим є проблеми. Складно і з великими вузлами – наприклад, з автоматичними коробками в Mercedes. В Україні немає офіційних представників, які були б готові давати гарантію на ремонт цих вузлів. Тож доводиться шукати вживані запчастини, щоб далі техніка могла рухатися маршрутами.

У спірних ситуаціях чи при ДТП об'єктивним свідком стає камера, яка допомагає захистити як працівників підприємства, так і пасажирів.

— Який відсоток транспорту ЧТУ наразі обладнаний камерами відеоспостереження? Чи допомагають вони у вирішенні конфліктів між пасажирами та контролерами або при ДТП?

— Що стосується внутрішніх камер, то, здається, тільки 10 тролейбусів обладнані відеоспостереженням у салоні. Щодо відеореєстраторів, то частково водії самі, а частково наша профспілка допомагає їх придбати, щоб вони могли себе убезпечити і мали докази на дорозі у випадку ДТП.

Так само наші контролери мають нагрудні бодікамери, які записують усі розмови. Вони зобов'язані під час перевірки бути з увімкненою камерою. Тому, якщо виникає конфліктна ситуація з пасажиром, ми маємо повний відеозапис. Якщо людина звертається до суду через нібито незаконно складену постанову, нам є що пред'явити.

Камери також допомагають вирішувати ситуації, коли в салоні хтось не оплатив проїзд, або якщо пасажир спіткнувся чи впав. Більшість таких випадків вирішується на нашу користь. Проте маємо ще багато старенької техніки, де немає камер відеоспостереження в салоні. Нові 38 тролейбусів, які ми маємо отримати (частина, можливо, надійде до кінця року), будуть повністю обладнані і внутрішніми камерами, і відеореєстраторами з можливістю перегляду в режимі реального часу.

Репутація міського транспорту багато в чому залежить від культури водіння та щоденного спілкування кермувальників із чернівчанами.

— Як керівництво реагує на скарги пасажирів щодо агресивної поведінки водіїв чи різкого гальмування? Чи є система штрафів або, навпаки, заохочень за безпечну їзду?

— У нас щомісяця проводяться інструктажі з водіями щодо різних позаштатних ситуацій. Проходимося по правилах безпеки дорожнього руху, по посадовій інструкції: як водій має поводитися, як керувати транспортним засобом. Усі розписуються за ці інструктажі. Якщо є підтверджена інформація, що водій порушив ці правила чи інструкцію, ми його депреміюємо.

Бувають випадки, коли пасажири, навпаки, пишуть подяки водіям. Тоді, на додаток до тієї премії, яка передбачена (якщо вони без порушень працюють протягом місяця), ми їх додатково преміюємо. Пасажири дякують за те, що водії допомогли сісти в тролейбус чи автобус, або надали якусь допомогу безпосередньо у транспортному засобі. За 8 місяців моєї роботи було чимало таких випадків. Це приємно і для нас, і для водіїв.

Доступність громадського транспорту для маломобільних груп населення залишається одним із найгостріших соціальних питань.

— Наскільки безпечно та зручно користуватися чернівецьким транспортом людям з інвалідністю та батькам з візочками? Яка частина автопарку зараз є низькопідлоговою?

— Автобуси в нас на 100% низькопідлогові, з ними жодних питань немає. Там є відкидні платформи, а водії за потреби допомагають людям з інвалідністю чи батькам з візочками зайти в салон.

Щодо тролейбусів, то з 70 одиниць техніки низькопідлоговими є 40. Цього недостатньо. Звичайно, хотілося б, щоб увесь транспорт був низькопідлоговим. Але ситуація така, яка є. Коли отримаємо нові тролейбуси, ситуація значно покращиться, адже всі вони будуть низькопідлоговими.

Вирішуючи поточні проблеми, підприємство працює над впровадженням нових рішень, що мають кардинально змінити досвід користування міським транспортом.

— Якщо подивитися на досвід інших міст України чи Європи, що б ви хотіли найближчим часом запровадити в Чернівцях для покращення безпеки та комфорту?

— Щодо комфорту – це обширне питання. Можна багато чого розповідати, але є певні фінансові можливості як міста, так і нашого підприємства.

Звичайно, у першу чергу хочеться, щоб транспорт був доступний для всіх верств населення: і для людей з інвалідністю, і для мам та татусів із візочками. Я сам є користувачем дитячого візочка і знаю, як складно з дитиною зайти у транспорт, якщо він не низькопідлоговий. Про людей з інвалідністю взагалі мовчу, бо це в рази складніше. Тому, перш за все, – це 100% низькопідлоговий транспорт.

Далі – озвучування у громадському транспорті. Важко сказати, що воно у нас повноцінно є, адже працює лише в декількох транспортних засобах. Зараз у чергових змінах до програми розвитку, які ми виносили на сесію міської ради, передбачено облаштування системи озвучки у всьому транспорті – і в автобусах, і в тролейбусах. Я б дуже хотів це реалізувати, адже є незрячі люди. Вони заходять і хочуть чути, яка зараз зупинка та куди рухається транспорт. Це базові потреби. Можливо, для декого це здається не настільки важливим, але для людей з фізичними обмеженнями це справді необхідно.

Також хотілося б облаштувати зупинки інформаційними стендами, щоб можна було в режимі реального часу побачити, через скільки прибуде транспорт. Попередньо є певні напрацювання, але це знову ж таки питання фінансів і часу реалізації. Можливо, вдасться залучити якісь грантові кошти. Це дуже зручно для пасажирів, особливо старшого віку, які не завжди користуються смартфонами і яким складно зорієнтуватися. Є ще багато інших питань щодо нашого депо, які хотілося б реалізувати, але це вже більше стосується покращення умов для наших працівників.

Авторка: Альона Гавриловська

Читайте також: У чернівецькому парку облаштують інклюзивний дитячий майданчик (ФОТО)

Залишайтесь на зв’язку з Чернівцями та Буковиною! Наші сторінки у Telegram, Instagram, Facebook