Кортеж пам’яті в Чернівцях: чи маємо ми право на байдужість? БЛОГ

Сьогодні звична поїздка в чернівецькому тролейбусі змусила мене замислитися над тим, як ми суспільством ставимося до ціни нашого відносно спокійного життя. 

Водій різко загальмував, зупинив транспорт і підвівся. Я сиділа в кінці салону і не одразу зреагувала на ситуацію, аж поки не побачила за вікном поліцейську машину та автомобілі з прапорами України і символікою однієї з військових бригад. Це був кортеж пам’яті на честь загиблого військового.

Усвідомивши, що відбувається, я одразу встала, вимкнула музику в навушниках і схилила голову. Але те, що я побачила навколо, відверто вразило.

Раптом тишу розірвав гучний телефонний дзвінок. Піднявши очі, я помітила картину, яка не вкладалася в голові: більшість пасажирів як сиділи на своїх місцях, так і продовжували це робити. Чоловік, чий телефон лунав на весь салон, неспішно знайшов його, уважно вдивився в екран і, повністю ігноруючи похоронну процесію за вікном, узяв слухавку та почав буденну розмову.

Жінка, яка сиділа поруч зі мною, трохи посунулася, коли я підвелася – вочевидь, подумала, що я готуюся на вихід. Коли ж я залишилася стояти, вона не звернула на це жодної уваги і просто продовжила сидіти у своєму телефоні.

За кілька хвилин процесія рушила далі, тролейбус продовжив свій маршрут, але гіркий осад та питання залишилися. Чому люди не вшанували пам’ять загиблого?

На фронті ці люди гинуть за нашу незалежність, свободу та за те, щоб ми могли жити звичним життям. Вони віддають найцінніше, щоб ми мали можливість ходити на роботу, пити каву з друзями, їздити у транспорті та спокійно будувати майбутнє. Тому вчинок значної частини людей у салоні того тролейбуса виглядає як абсолютно неприйнятний прояв байдужості.

Ця ситуація змушує поставити відкрите запитання до кожного з нас. А як дієте ви у подібних ситуаціях? Чи вшановуєте пам’ять загиблих захисників і чи зупиняєтесь під час проїзду похоронного кортежу? Залишайте свої думки в коментарях.

Авторка: Альона Гавриловська