Міст через біль: як хронічний стрес війни підвищує градус агресії в суспільстві та що з цим робити (ВІДЕО)

Через війну та хронічний стрес рівень напруги в суспільстві зростає. Як зрозуміти свій гнів і навчитися проживати агресію безпечно — розбираємося у подкасті Розмова з сенсом з психологинею Альоною Головіною.

Усі ми живемо в умовах тривалого хронічного стресу. Наш організм перебуває у стані постійної готовності до захисту чи втечі й позбавлений можливості повністю видихнути та розслабитися. Коли до загальної тривоги через війну додаються особисті проблеми, сімейні негаразди та робочий стрес, виникає руйнівний «комбо-ефект». У результаті гнів стає найпоширенішою реакцією на будь-які подразники.

«Гнів — це яскрава та бурхлива реакція злості, градус якої вже максимально підвищений. Наш організм ніби чекає наступної хвилі небезпеки й не може заспокоїтися. І в такому полі гнів стає найбільш об'ємною емоцією, яку ми спостерігаємо і в собі, і в тих, хто поруч» - каже психологиня Альона Головіна. 

Природа агресії: від захисного механізму до несвідомого вибуху

Сама по собі агресія — це природна енергія для дій, захисту власних кордонів та просування в соціумі. Здоровий організм потребує цієї сили, щоб вчасно сказати «ні». Проблема виникає тоді, коли людина або взагалі не контролює спалахи люті, або роками стримує почуття, виховуючи в собі «хорошу дівчинку» чи «слухняного хлопчика». Придушений гнів накопичується в «внутрішньому контейнері» й рано чи пізно вибухає через найменшу дрібницю — найчастіше на близьких людей.

«Чим більше ми пригнічуємо злість і намагаємося бути ідеальними, тим вищий ризик неконтрольованого вибуху. Стримані емоції або соматизуються у хвороби та панічні атаки, або виплескуються на тих, хто опинився поруч у невідповідний момент».

Близькі під прицілом: як поводитися під час спалахів гніву

Найчастіше від виміщення накопиченої напруги страждає родина. Людина може триматися на роботі, але вдома найменша дрібниця стає сірником для великої пожежі. Якщо хтось із рідних опинився у стані афекту, головне правило — не провокувати та залишатися максимально холодними й спокійними. Конструктивна розмова в цей момент неможлива: спочатку потрібно дати людині можливість заспокоїтися, подихати чи випити води.

«З людиною у стані афекту не можна вести виховні розмови — це питання безпеки. Спочатку потрібно врівноважити стан: присісти, подихати, випити води і спокійно сказати: "Я не розмовлятиму в такому тоні, давай заспокоїмося". А вже потім розбиратися, адже за сильною агресією майже завжди ховається глибокий внутрішній біль».

П'ять кроків для екологічного вивільнення емоцій

Аби не ставати джерелом токсичності для оточення й не руйнувати власне здоров'я, варто опанувати практичні навички самодопомоги:

1. Прийміть свій гнів. Усвідомте, що злість — це нормальна ознака живого організму, який реагує на несприятливі обставини.

2. Скануйте тіло. Агресія «живе» в стиснутих щелепах, напружених руках чи плечах. Навчіться помічати ці фізичні сигнали до того, як станеться вибух.

3. Шукайте справжній об'єкт. Злість завжди предметна. Запитайте себе: «На кого або на що я злюся насправді?» і яка моя потреба зараз не реалізована.

4. Влаштовуйте цифровий детокс. Обмежте споживання новин і не включайтеся в емоційні суперечки в інтернеті, адже це додаткове поле психологічного виснаження.

5. Створіть свій «список самодопомоги». Складіть перелік із 5–10 дій, які швидко повертають вам рівновагу (спорт, душ із сіллю, прогулянка, арттерапія або виїзд у тихе місце).

«Ми живемо в зоні складного випробування, і щоб залишатися в нормі, потрібно щодня прикладати свідомі зусилля. Піклуйтеся про себе так само дбайливо, як про найближчих людей, і не бійтеся звертатися до фахівців, якщо відчуваєте, що не справляєтеся з напругою самостійно».