Тарас Прокоп: «У Міноборони Швеції завжди вважали Росію загрозою №1 для їхньої безпеки» (ФОТО) ОНОВЛЕНО

візит до Швеції

З 22 по 29 березня 2015 року група молодих активістів перебувала із навчальним візитом у Швеції. Молоді люди досить активно провели ці кілька днів у Євросоюзі, про що детальніше розповів один із членів групи Тарас Прокоп, активіст чернівецького осередку Громадського сектору Євромайдану.

Яку мету мала ваша поїздка?
Основне наше завдання – вивчення досвіду щодо функціонування органів місцевого самоврядування і органів влади в Швеції, привезти цей досвід і, наскільки це можливо, реалізувати його в українських умовах. Зокрема, частково можна використати досвід Швеції щодо того, як у них проходять вибори. Особливо цікавим є досвід того, як функціонує децентралізована влада у цій країні, як розподіляються обов’язки різними органами і яким чином відбувається функціонування адміністративних одиниць у різних регіонах Швеції. Поїздка реалізувалась коштом Фонду Богдана Гаврилишина, куди я зі своєю командою проходив окремий відбір.

Як проходив відбір до Фонду Богдана Гаврилишина?
Відбір був досить суворим і проходив у три етапи. На першому етапі слід було написати мотиваційний лист окремо від себе і окремо від своєї команди, додати резюме і скласти план перебування в країні (що ми хочемо вивчити, з ким ми будемо зустрічатися), тобто, ось ці всі зустрічі, які ми провели, ми з колегами запланували самі. Щодо команди – була вимога щодо кількості: мінімум 5, максимум 7 осіб. Усі ці люди мали бути різних спеціальностей, у той же час обов’язково мали бути в команді люди, які вивчають економіку, юриспруденцію та екологію. До того ж усі вони мали бути з різних регіонів: у нашому випадку це були Полтавщина, Вінниччина, Тернопільщина, Київщина і Чернівці (тобто я). Другий етап – це співбесіда з представниками Фонду англійською мовою, оскільки вони мали пересвідчитись, чи не матимемо ми проблем у спілкуванні в чужій країні. І третій – це зустріч із самим Богданом Гаврилишиним.

Які результати ви отримали від поїздки?
Загалом ми провели двадцять зустрічей, відвідавши при цьому шість міністерств різних спрямувань. Були у Парламенті, спілкувались із Керстін Лундгрен, депутатом парламенту, яка особисто провела для нас екскурсію до Шведського Ріксдагу і розповіла про особливості роботи депутатів у Швеції. Також особливо цікаво було послухати про державне фінансування партій, яке тут успішно діє і значно звужує можливість великого бізнесу впливати на політику. До того ж ми відвідали місцевий муніципалітет – аналог нашої обласної ради, де мали зустрічі з їхніми депутатами. Загалом, підводячи риску, скажу, що ми перейняли цікавий і корисний досвід, який стане в нагоді, оскільки на часі реформація України. Після того мали зустріч в організації«Стокгольм – столиця Скандинавії», яка займається іміджем столиці й отримує фінансування з міського бюджету, маючи на меті зробити місто центром бізнесу для Скандинавії. Дуже важливу роль у промоції міста займає екотематика – і справді, Стокгольм є взірцем міста,в якому дбають про екологію і де без проблем можна пити воду з крану, хоча ще у 80-х роках минулого століття цього не можна було робити.

Що вразило найбільше?
Взагалі я для себе відкрив, що у Швеції все працює досить злагоджено. Будь-яке питання в місті вирішується за активної участі громади, наприклад, для того, щоб щось побудувати, потрібно провести як мінімум 5-7 громадських слухань і тільки за загальної згоди починати будівництво. Звичайно, цей процес може забрати роки, але не виникає проблем з незаконними забудовами та руйнуванняместетики і культурної спадщини міста.
Дуже багато функцій державних установ у Швеції виконують неурядові організації. Замість того, щоб витрачати кошти на бюрократичний апарат, шведи віддають їх на проекти неурядових організацій. Так, наприклад, працює Шведський інститут, «Стокгольм – столиця Скандинавії», Шведський антикорупційний інститут та багато інших організацій.
Хочу більше уваги у своїх розповіді приділити структурі, яка відповідає за організацію виборчого процесу, у Швеції вона називається The Election Authority (аналог нашого ЦВК).
Найбільше мене шокував склад цієї структури. Орган, який відповідає за організацію умов для здійснення волевиявлення 7 328 202 виборців, налічує лише 17 осіб! Спершу я не міг повірити, але саме децентралізована система і чіткий розподіл обов'язків дає їм можливість на високомурівні організовувати роботу. Структура органів, які відповідають за вибори, наступна: The Election Authority – Counting Administrative Boards (21) – Municipal Election Commies (290). Важливо, що структура не вертикальна, а повністю горизонтальна, тобто ніхто нікому не підпорятковується. Забезпеченням проведення виборів в окрему взятому регіоні займаються місцеві органи влади, які надають фінансові, матеріальні та людські ресурси. Входити до цієї комісії можуть як партійні, так і безпартійні. Контроль за фінансовими звітами партій в Election Authority не здійснюють і навіть не знають,хто за це відповідає.
Підрахунок голосів здійснюється в два етапи: спочатку на самих дільницях, а потім відбувається повний перерахунок на Counting Administrative Boards, а вже вони пересилають результати до Election Authority. Цікаво, що за процесом підрахунку голосів може спостерігати будь-хто.
Усі вибори (парламент, муніціпалітети та європейські) відбуваються в один день. Голосувати можна як у день виборів, так і раніше (за 18 днів до самих виборів). Якщо ти проголосував попередньо, то можеш прийти пізніше і переголосувати – враховується останнє волевиявлення. Крім того,можна голосувати поштою (цим користуються люди з обмеженими можливостями або ті, хто перебуває за кордоном).
Щоб бути обраним, не треба реєструвати партії, можна в день виборів придумати партію Капітошка і якщо за неї проголосує 4 % виборців, то Капітошка буде в парламенті.
Система цікава, але значною мірою вона базується на довірі.

Чи можна щось з цього імплементувати в Україні?
Думаю, окремі моменти можна, але оскільки в нас політику сприймають як інструмент збагачення, то і виграти вибори бажають будь-яким способом, тільки дай можливість десь схитрувати.
На довірі будувати систему виборів в Україні ще рано.

Як зараз ставляться до України у Швеції?
Відчувається підтримка. Наприклад, уМіністерстві оборони Швеції нам розказали, що завжди вважали Росію загрозою №1 для їхньої безпеки, але до її інтервенції на територію України не могли офіційно висловлювати таку позицію, крім того, сказали, що 80 % працівників російського посольства працюють шпигунами, аодин навіть був затриманий їхніми спецслужбами через підкуп депутата парламенту. Крім того, агресія Росії підштовхнула шведів до вступу в НАТО, і зараз міністерство активно працює над зближенням із цією структурою. У той же час проблема в тому, що більшість шведських політиків бояться піднімати цю тему, оскільки Швеція за своєю суттю є нейтральною країною, і остання військова кампанія, в якій вона брала участь, була ще у 1814 р. Так чи інакше, але немає сумнівів, що працівники Міністерства оборони Швеції підтримують Україну і навіть виступають за більш жорсткі санкції проти Росії, але брати безпосередню участь у військових діях чи бодайзабезпечувати зброєю не мають змоги. Крім того, є багато неурядових організацій, які надають волонтерську допомогу.

Яку діяльність плануєте після цієї поїздки?
По можливості хотілось би провести кілька зустрічей в Україні, де б ми могли детальніше розповісти про свій досвід, оскільки це дуже багато інформації. Також, звісно, робимо все для того, щоб отримані нами знання було використано в нашій країні за їхнім прямим призначенням.

Анна Григорова, http://civicsector.org.ua