День Соборності, який нині ми відзначаємо через 101 рік після підписання Акту злуки УНР та ЗУНР, став своєрідною точкою відліку в новітній історії українського народу. Саме у цей день, 22 січня 1919 року, була відновлена історична справедливість шляхом об’єднання українських земель в межах однієї соборної держави.
Соборність України проголошували у складних суспільно-політичних й економічних умовах, під тиском зовнішніх загроз та в розпал військо-політичних баталій, що розгорнулися по всій Східній Європі у 1919 році. Про історичну правду об’єднання УНР та ЗУНР, роль Буковини у даному процесі кореспонденту 0372.ua розповіла кандидат історичних наук, доцент кафедри історії України Чернівецького національного університету імені Ю. Федьковича Галина Яценюк.
Ідеї єдності та соборності, як і свободи та незалежності, лежать в основі державницької ідеології будь-якого народу. Український народ не є винятком у цьому відношенні.
Варто наголосити, що до багатьох внутрішньополітичних кроків УЦР історики ставляться скептично, проте прийняття універсалів мало все ж історичну вагу. До кінця 1918 р. ситуація знову різку змінюється і на цей раз поштовхом до відновлення боротьби за соборність стають дії представників західноукраїнських земель.
Прагнення українців Буковини об’єднатися в Українській державі було яскраво виражено на всенародному віче у Чернівцях, яке відбулося 3 листопада 1918 р. Як наголошує Галина Яценюк, "учасники віче, відкинувши нав’язувані українцям проекти як "австрійської", так і "румунської" України, рішуче висловилися за національне самовизначення народів, негайне переобрання органів управління українськими землями Буковини і приєднання їх до Української держави".
Впродовж грудня 1918 - січня 1919 років відбувається низка історичних подій, котрі сприяли заключенню Акту Злуки. Зокрема, 3 січня 1919 р., УНРада на першому ж своєму засіданні в м. Станіславові, одноголосно прийняла ухвалу про Злуку ЗУНР з УНР, ратифікувавши тим самим Передвступний договір.
Пізно ввечері 21 січня питання об’єднання республік в одне державне ціле майже три години знову розглядалося на спільній нараді керівництва УНР з делегацією ЗУНР. Його обговорення мало непростий характер, оскільки внаслідок успішного наступу військ більшовицько-радянської Росії становище УНР з кожним днем різко погіршувалось і галичани небезпідставно побоювалися, що вся Україна може бути поглинена Росією. Крім того, вони домагалися, щоб обидві частини України билися проти Польщі, а також, щоб Директорія не втручалася в соціальну, особливо земельну, політику в Галичині. Директорія з розумінням поставилася до побоювань західних українців і задля рятування соборності прийняла їх застереження, включно з твердженням, що Західна Україна застерігає собі право відділитися від Східної України, якщо б дійшло до якої-небудь федерації з Росією. Попри всі зауваження та застереження, питання про об’єднання республік було вирішено. О 12 годині 30 хвилин в ніч на 22 січня одноголосно було проголошено "З’єднання Української Народної Республіки з Західноукраїнською Народною Республікою ухвалити". На ранок Директорія підготувала остаточний текст Універсалу Соборності.
Варто зауважити, що з часу своєї появи даний історичний документ публікується у різних виданнях не лише під різними назвами (Акт Злуки, Акт Соборності, Акт об’єднання, Універсал Соборності тощо), але й з певними, хоча й не дуже істотними, редакційними відмінностями. Тому наша співрозмовниця, з метою збереження історичної достовірності, надала нам цей документ за публікацією в першому номері щоденної урядової газети "Вісник Української Народної Республіки", де його було вміщено під назвою "Універсал Директорії Української Народної Республіки". Редакція 0372.ua публікує його мовою оригіналу:
Іменем Української Народної Республіки Директорія оповіщає Народ Український про велику подію в історії землі нашої Української. 3 січня 1919 року в м. Станіславові Українська Національна Рада Західної Української Народної Республіки, як виразник волі всіх українців бувшої Австрійсько-Угорської імперії і як найвищий їхній законодавчий чинник, торжественно проголосила злуку Західної Української Народної Республіки з Наддніпрянською Народною Республікою в одноцільну суверенну Народну Республіку.
Вітаючи з великою радістю цей історичний крок західних братів наших, Директорія Української Народної Республіки ухвалила тую злуку прийняти й здійсняти на умовах, які зазначені в постанові Західної Української Народної Республіки від 3 січня 1919 року.
Однині воєдино зливаються століттями водірвані одна від одної частини Єдиної України - Західно Українська Народна Республіка (Галичина, Буковина і Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка. Однині Народ Український, визволений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об’єднаними дружніми зусиллями всіх своїх синів будувати нероздільну самостійну Державу Українську на благо і щастя всього її трудового люду.
"23 січня 1919 р. Трудовий конгрес практично одноголосно затвердив Акт Злуки ЗУНР з УНР, надавши тим самим йому сили закону", - зауважує пані Галина.
Зрештою, 22 січня 1919 року судилося навічно увійти в історію України як великому національному святу - святу Соборності. У пам’ять про цю дату 21 січня 1990 року Народний Рух України за ініціативи Михайла Гориня організував живий ланцюг з Києва до Львова, до якого долучилися від 500 тис до 3 млн. українців. А з 1999 р. Україна відзначає цей день як державне свято.
Пишаймося тим, що ми живемо в соборній Україні!
Читайте також: Якими є складові патріотизму українців - результати соцопитування буковинцям