Вчені називають це явище "на кінчику язика" і стверджують, що воно не є ознакою погіршення пам'яті, але все ж є причини нашої забудькуватості, з посиланням на матеріал ВВС-Україна пише 0372.ua.
Нагадуємо, ми писали раніше, що Ще одна серія зачекає до завтра: чому не можна нехтувати здоровим сном
Вам було колись важко пригадати чиєсь ім'я? Ви добре уявляєте обличчя людини і одразу впізнаєте її ім'я, якщо співрозмовник запропонує варіант. Але згадати самому ніяк не вдається. Хоча найчастіше така ситуація трапляється з власними назвами, іноді важко згадати й звичайне слово. Ви чудово знаєте, про що йдеться, але сама назва явища вислизає.
Як зазначається у статті, феномен, який психологи називають "на кінчику язика", трапляється переважно з людьми середнього і старшого віку. Стається це без жодного попередження навіть із добре відомими людині словами чи іменами. Найчастіше забуваються власні назви та назви предметів.
Нездатність пригадати певне слово може тривати від частки секунди до кількох хвилин, а іноді й годин, і це дуже дратує, - зауважують автори матеріалу.
Насправді саме цю проблему часто згадують люди похилого віку, коли їх запитують про неприємності старіння.
Але чи є феномен "на кінчику язика" ознакою погіршення пам'яті і як його позбутися?
Вивчати це явище досить непросто. Всі знають, що це трапляється часто, але передбачити, коли саме слово вислизне з пам'яті, неможливо. Дослідники, які вивчають цю проблему, намагаються визначити насамперед дві речі: як часто такий стан трапляється і як часто людина здатна пригадати слово без підказки.
З'ясувати це допомагають записи, які роблять самі досліджувані. Як показують результати, студенти коледжу переживають стан "на кінчику язика" приблизно один-два рази на тиждень, люди віком 60-70 років - частіше, а 80-річні - удвічі частіше, ніж студенти.
Записи також свідчать, що у 90% випадків слово вдається пригадати самостійно. Утім, ведення щоденнику - це не надто точний спосіб дослідження.
По-перше, молоді люди, не занепокоєні погіршенням пам'яті, можуть звертати менше уваги на такі ситуації, та й часу ретельно записувати їх у них менше.
Інший спосіб дослідження словесної забудькуватості - це навмисне провокування стану "на кінчику язику". Метод розробили психологи Роджер Браун та Девід Макніл із Гарвардського університету.
Науковці виявили, що забування слів можна викликати, надаючи учасникам словникові визначення незвичних англійських слів. Наприклад, таке: "Навігаційний прилад, який використовують для вимірювання кутових відстаней, насамперед висоти Сонця, Місяця та зірок у морі", - йдеться у статті.
Якщо назва цього приладу крутиться на кінчику язику й у вас, тоді відповідь, яку ви наполегливо шукаєте, - секстант.
Якщо учасники дослідження потрапляли в стан пошуку слова, Браун та Макніл ставили їм додаткові запитання. Науковці виявили, що шукаючи слово, люди здатні пригадати деяку інформацію про нього, хоча саме слово вислизає з пам'яті.
Учасники, приміром, майже завжди точно називали кількість складів у слові або букву, на яку воно починається. Намагаючись вивудити з пам'яті потрібне слово, люди часто пропонували схожі за значенням варіанти.
Так, думаючи про секстант, учасники дослідження могли назвати астролябію або компас. Проте іноді вони згадували слова, схожі за звучанням, як-от "секстет" та "сектант".
Саме такі помилки розповідають про те, як зберігаються слова у нашій пам'яті. Дослідження за участю людей старшого віку показали, однак, що їм складніше пригадати додаткову інформацію, як-от кількість складів або початкову букву слова.
Як і у багатьох питаннях старіння мозку, ми можемо розглядати феномен "на кінчику язика" як склянку, яка є або наполовину порожньою, або наполовину повною.
З одного боку, нездатність одразу пригадати потрібне слово може свідчити про послаблення зв'язку між поняттями та термінами, які їх позначають, у довготривалій пам'яті. Утім, збільшення таких випадків з віком може вказувати й на дещо зовсім інше.
Психологиня Донна Далгрен з Університету Індіани припускає, що ключовим є не питання віку, а обсяг знань у голові. Люди старшого віку частіше забувають певні слова, тому що вони зазвичай тримають більше інформації у довгостроковій пам'яті.
Стан "на кінчику язика" може нести й певну користь - адже він сигналізує людині, що це слово вона знає, хоча й не може пригадати зараз, а значить, якщо приділити пошукам трохи більше часу, слово неодмінно з'явиться, - йдеться у дослідженні.
Втім, якщо вас все одно непокоять такі випадки, дослідження показують, що зменшити їх допомагає фізична активність на свіжому повітрі. Тож, наступного разу, коли ви марно намагатиметесь пригадати якесь слово, вирушайте на його пошуки до найближчого парку.
Читайте також: Ринок праці до 2025 потребуватиме навичок самоуправління та аналітичного мислення