Поетична грань самоаналізу: творчий пошук Інги Кейван, Христі Венгринюк та Андрія Тужикова

Сьогодні буковинці разом із усім творчим світом відзначають Міжнародний день поезії. В діалозі з журналістом 0372.ua  сучасні поети Буковини -  Інга Кейван, Христя Венгринюк, Андрій Тужиков.

Поезія – тонка пульсуюча артерія душі, через яку потужним струменем у наш світ проривається щось пограничне, пережите, гостро відчуте.

Інга Кейван: Глобальний контакт зі Всесвітом

Про перший вірш і натхнення.

Свій перший вірш Інга Кейван написала ще в 4 роки, тоді у рядках віршувалися спостереження світу щирими очами дитини.

Сьогодні поетеса пише сюрреалістичними образами, в яких переплітаються до кінця не пізнаний світ снів, внутрішній самоаналіз та тісний контакту зі Всесвітом. Серед прочитаних авторів на рівні інтуїтивного усвідомлення постає для поетеси постать Пауля Целана. Близькі по духу Микола Рачук, Іра Скрипник, Світлана Кирилюк.

«Мрію подорожувати, показати світ синові»…

Паралельно з творчою діяльністю, поетеса мріє подорожувати, познайомитися ближче з Карпатами, а також поїхати на Балтійське море. Досить цікаво асоціює міста з образами: « Люблю Івано – Франківськ, для мене це місто - як добра істота з щирими очима, а от Луцьк, немов місто – пастка; у ньому відчувається все не таким як на перший погляд».

«Поезія – це призма». Історія народження і життя вірша, як терапії для пограничних станів.

« Я відчуваю певну підпорядкованість поезії, можу сказати, що поезія керує мною.  Постає питання: то хто кого пише? Це мій спосіб говорити, говорити з Всесвітом. І якщо б доля дала шанс обрати іншу дорогу чи піти цією, то я б залишила оцю, свою, бо це частина мене».

Христя Венгринюк: Поезія кольору «Індіго»

Поетеса змальовує світ не лише метафорами, а й фарбами. Пише вірші, пише картини, виражаючи в такий спосіб своє сприйняття і свій внутрішній емоційний стан. Перший вірш побачив світ у 6 років. Це прояв чистоти, справжньої  дитячої любові:

Я ріки і гори пройду

Все море я вип’ю

Через пустиню пройду

І динозавра я не боюсь

До тебе матусю, я повернусь

«Поезія – це картина, на відміну від прози, що є більш буденною, вона виражає глобальний настрій, стає пережитим станом фрустрації».

У 2015 році відбулася екранізація віршів Христі Венгринюк. Окрім цього на театральній сцені Незалежною театральною лабораторією була поставлена вистава творів поетеси.

Колір і асоціація віршів.

«Бачу свої вірші в тонах космічних відтінків, індіго, можливо, щось кислотне». Незабаром запланована нова поетична збірка Христі Венгринюк «Про мого старого білого качура», яку художниця сама проілюструвала.

Андрій Тужиков: Антиутопічні вірші – алюзії

Поговоримо про перші поетичні спроби…

«Якщо згадувати класичну форму віршування, то перші вірші були написані у школі, на уроках української і зарубіжної літератури. З 17 років починається дещо інша форма віршування, близька до теперішнього стилю. Тоді була написана добірка віршів – алюзій про антиутопії».

Джерело натхнення та яскрава емоція вірша.

« На кожному етапі мене надихали різні автори, - згадує поет. - Зараз  - це Задура, Уельбек, Дністровий. Найчастіше у віршах постає сатира, або щось метафізичне через побутове. Багато віршів проникнуті радісними мотивами».

І якщо краса рятує світ – то поезія рятує красу душі, дає шанс виразити глибину і силу емоцій, возносить  сакральні цінності, що є головним еталоном звання «Людина».