Уроки Авдіївки, або Коли закінчиться війна

Наші війська стануть позаду жінок і дітей ...

військові будуть стояти позаду людей, не спереду, а ззаду.

Президент Росії Володимир Путін.

Весь тиждень увагу українців була прикута до двох міст на Донбасі, де дещо несподівано сталася жорстка ескалація військових дій.

Як це було

У неділю, 29 січня, на південь від Авдіївки силами ЗСУ були відбиті спроби противника прорвати нашу оборону. О 4.30 ранку бойовики почали масовані обстріли з мінометів 120 і 82 калібрів, ствольної артилерії і стрілецької зброї.

Після артпідготовки, о 6.30 окупанти спробували штурмувати українські позиції, - і, зазнавши втрат, змушені були відступити на другу лінію оборони. Переслідуючи ворога, наші бійці захопили його позиції, закріпившись там і поліпшивши своє тактичне положення.

В результаті бою було вбито 9 окупантів, один узятий в полон, 24 - 300-х (з них 7 важких). Був убитий відомий бойовик Грек І.В., "комбат" так званого батальйону "Схід" (1-ий батальйон 11 полку окупаційних військ РФ).

На жаль, зазнали втрат і ВСУ. Уже в перший день боїв четверо наших військових загинули, дев'ять отримали поранення. Світла пам'ять капітану Кизилу Андрію Олександровичу (02.05.1993 р.н.); молодшому сержанту Бальченку Володимиру Івановичу (04.01.1992 р.н); солдату Оверченко Дмитру Олександровичу (24.01.1989 р.н.); сержанту Крижанському Володимиру Олексійовичу (24.03.1982 р.н).

В результаті контрнаступу сили АТО зайняли стратегічну позицію «Алмаз-2», з якої повністю контролюються дороги Донецьк-Луганськ і Донецьк-Горлівка.

Також силам АТО вдалося закріпитися в 200-х метрах від Донецької фільтрувальної станції.

Протягом усього тижня бойовики намагалися відбити захоплені позиції, поклавши десятки бойовиків (40 відсотків всього батальйону «Сомалі», «великий полководець» якого Гіві також отримав поранення). Двома сотнями важкопоранених «ополченців» переповнені лікарні Донецька.

Однак, незважаючи на відчайдушні атаки, вибити наших солдат з нових позицій їм не вдалося, і тоді за старою путінською традицією окупанти вирішили відігратися на мирному населенні.

Авдіївка - «ідеальна жертва»

Місто Авдіївка, 30-тисячне місто-супутник Донецька, напевно виглядав для Кремля своєрідною «ідеальною жертвою».

Спроба за допомогою обстрілів влаштувати гуманітарну катастрофу в прифронтовому місті могла, на думку росіян, привести до дестабілізації обстановки. Не секрет, що на початку війни частина місцевого населення Донбасу, перебуваючи під впливом російської пропаганди, звинувачувала в обстрілі не так бойовиків, скільки сили ЗСУ, розквартировані в місті. Однак за три роки війни в Донбасі люди дуже добре навчилися розуміти, хто стріляє і звідки. А головне, жителі Авдіївки знають не з чуток, яка «солодке життя» настало в Донецьку після того, як там встановилася «народна влада».

Удар по українській металургії і тиск на Ахметова

Головним містоутворюючим підприємством Авдіївки є найбільший в Європі коксохімічної завод, на якому працюють чотири тисячі осіб.

В результаті обстрілу бойовиків були перебиті чотири лінії електропостачання заводу. Якби підприємство зупинилася, то, за словами гендиректора підприємства Муси Магомедова, "чотири тисячі людей залишилися б без роботи, а 80% бюджету міста перестало б існувати".

Фахівцями коксохіму в терміновому порядку була проведена консервація. «Якщо зупиниться завод, якщо температури впадуть нижче 750 градусів, то далі потрібно буде тільки будувати новий завод. А цей завод будувало сорок тисяч чоловік протягом десяти років! Зараз такий завод ніхто в Україні не побудує », - заявив в інтерв'ю РБК-Україна Муса Магомедов.

Неймовірними зусиллями АКХЗ втримав власну генерацію електрики і підігрів води для опалення міста.

Також зупинка АКХЗ загрожувала зупинкою найбільших металургійних комбінатів України. За підсумками 2016 року, коксохім виробив 2,6 млн тонн коксу - його частка в загальноукраїнському виробництві склала 22%. На металургійні підприємства в 2016 році Авдіївський КХЗ поставив 2,4 млн. тон коксу, в тому числі на меткомбінат ім. Ілліча - 1,5 млн. тон, "Азовсталь" - 0,5 млн. тон, "Запоріжсталь" і Єнакіївський метзавод - по 0,2 млн. тон.

Тобто зупинка комбінату залишила б без роботи десятки тисяч людей в прифронтовому Маріуполі.

Не варто забувати, що власник АКХЗ, як і маріупольських металургійних гігантів, - Рінат Ахметов, який також є власником 50 відсотків «акцій» в парламентській фракції «Опоблоку». За даними ЗМІ, після недавнього візиту в Москву лідер «Опоблоку» Володимир Бойко привіз вимогу включити до складу партії Медведчука, який остаточно провалився з самостійними політичними проектами. За інсайдерською інформацією, донецьке крило Опоблоку виступило категорично проти кооптації до складу партії кума Путіна. Аж до виходу з Опоблоку донецької фракції і створення власної партії. Що робить перспективи утворення пропутінського більшості в майбутньому парламенті України практичним непосильним завданням. Обстріли коксохіму, здатні, як бачимо, поховати всю гірничо-металургійну імперію Ахметова - можуть зробити Ріната Леонідовича більш поступливим у питанні взяття Медведчука під крило «Опоблоку».

Донецьк їм не шкода

У Кремлі також розуміли, що обстріли контрольованої Україною Авдіївки і очікувану гуманітарну катастрофу буде складно видати за дії «української ДРГ». Для того щоб пом'якшити удар по репутації бойовиків і Росії, потрібно було влаштувати пекло і на території «столиці республіки». Благо, Донецьк і Авдіївку поділяють лічені кілометри.

У підсумку «операція прикриття» майже вдалася. З часів 2014 року донеччани не знали такого жаху обстрілів. Зруйновано десятки будинків, під час страшних вибухів на донецькому Мотелі та обстрілів житлових районів Макіївки загинули не менше чотирьох осіб, десятки людей були поранені.

Мотель-13

Однак провокації з обстрілами були сплановані вельми грубо. У соціальних мережах сотні повідомлень донеччан про те, що не тільки Авдіївка, а й сам Донецьк обстрілювали з Градів і мінометів, які були встановлені прямо під вікнами багатоповерхових будинків, шкіл і лікарень.

Є десятки відео, які підтверджують, що Авдіївку і Донецьк обстрілювали російські окупаційні війська.

«Наведений масив інформації явно свідчить про те, що як мінімум 31 січня і 1 лютого 2017 року через район гіпермаркету "Ашан" в контрольованому сепаратистами Донецьку неодноразово здійснювалися пуски РСЗВ. Положення місць пуску в глибині території так званої "ДНР", а також напрямок вогню (Авдіївка) ясно вказує на те, яка сторона конфлікту відповідальна за ці атаки ", - йдеться в доповіді слідчих Bellingcat.

Також по Донецьку наносили удари «Гради», розташовані в районі колишнього Західного автовокзалу, Азотному, Смолянці, Донському, Автомагазині, Об'їзної дороги, магазину «Даки» в Макіївці.

Чи "злиє" Трамп Україну

Однією з версій загострення ситуації на Донбасі є його прив'язка до якихось домовленостей, які нібито мали місце під час першої телефонної розмови Володимира Путіна з Дональдом Трампом.

Прихід до влади в США нової адміністрації Трампа породив в правлячих колах Росії надію про новий поділ Європи, про нову Ялту, згідно з якою в обмін на співпрацю на Близькому Сході американці погодяться, щоб Україна повернулася в російську зону впливу.

Дональд Трамп дійсно дуже прагматичний політик і готовий, як показали вже перші тижні його правління, йти напролом до своїх цілей. Але в даному випадку є кілька "але".

Цинічний мільярдер Трамп повинен отримати від Росії щось взамін. Важливим для адміністрації нового американського президента стає політика стримування зростаючого економічної і військової могутності Китаю. Але, як показала реакція Кремля на розміщення китайських балістичних ракет біля російського кордону, - Путін сьогодні боїться Піднебесну, як мінімум, не менше, ніж Трампа. У конвенційній війні Росія не зможе захистити свої далекосхідні і сибірські рубежі від двохмільйонної армії Китаю з його цілком сучасною зброєю. Ядерний потенціал Китаю вже наближається до російського, а в сегменті ракет середньої дальності значно перевершує потенціал свого північного сусіда. Тобто йти на конфлікт з Китаєм заради дружби з Трампом для сьогоднішньої Росії просто смертельно небезпечно.

Також важливим для зовнішньополітичних пріоритетів Трампа є боротьба з ІГІЛ. І тут Росія могла б надати для американської адміністрації своїх солдатів в якості необхідної для остаточної перемоги партії гарматного м'яса. Однак є одна проблема - Росія здатна потягнути утримання на близькосхідному фронті, за оцінками військових експертів, максимум однієї повноцінної дивізії. А це дуже мало для того, щоб заслужити право на нову Ялту.

Ну і третє. Трамп не може «злити» Україну з тієї простої причини, що вона йому не належить. Він не може дати українській армії наказ розійтися і припинити боротьбу за звільнення Донбасу. США в останні три роки був союзником України, однак ми не отримали від Америки жодного зразка летального зброї, а «американські» найманці воювали за Україну тільки в буйних фантазіях Захарченко та Плотницького.

Нагадаємо, що в 1939 році, згідно з секретним протоколом Молотова-Ріббентропа, Фінляндія повинна була поповнити ряди радянських республік СРСР. Однак цього не сталося, незважаючи на домовленості Гітлера і Сталіна, бо фінський народ мав з цього приводу власну думку, а також готовий був захищати країну зі зброєю в руках.

Те, що чутки про «перезавантаження» відносин США і Росії явно сильно перебільшені, демонструє ще один факт.

Призначена вже Трампом постійним представником США при ООН Ніккі Хейлі, виступаючи 2 лютого в Раді Безпеки, чітко заявила: «Крим - це частина України. Введені нами санкції, що стосуються Криму, залишаться в силі, поки РФ не поверне Україні контроль над півостровом».

Коли закінчиться війна

Президент Білорусі Олександр Лукашенко був колись одним з кумирів української аудиторії, яку стало прийнято називати ватяною. На цьому тижні він з Мінська дуже добре побачив те, що до сих пір відмовляється розуміти і визнавати деяка частина наших співгромадян. «Нам незалежність дуже дешево дісталася: всі народи воювали, сьогодні воює наша братська Україна», - сказав Лукашенко.

Війна за незалежність США проти найсильнішої держави світу кінця 18 століття Англії - тривала вісім років. Нідерланди боролися за свободу проти найсильнішої держави Європи 16 століття - Іспанії цілих 43 роки. Обидві країни після здобуття незалежності стали передовими державами сучасного їм світу.

Скільки років буде тривати українська війна за незалежність проти найсильнішої військової держави Європи? Одному Богу відомо. Ескалація в Авдіївці зайвий раз продемонструвала, що путінська Росія ніколи не змириться з існуванням незалежної України.

Точно можна сказати лише одне - до повної і беззастережної перемоги. А наблизити її ми можемо, тільки допомагаючи нашій армії в святій і героїчній боротьбі за свободу України.