У Франції не прийнято ходити в гості без попередження. Відвідувачі завжди заходять у будинок взутими.
"Коли приходила до знайомих і починала роззуватися, на мене дивилися, як на дивачку. Досі не можу до цього звикнути, - розповідає Gazeta.ua Оксана Дубчак із Чернівців, яка 3 роки живе у Франції. – Також французи ніколи не обговорюють зарплату. За таку цікавість можуть образитися. Навіть на роботі не знаю, хто скільки отримує. Начальство у кожному контракті вписує попередження про заборону розголошення платні".
За словами дівчини, французи рідко слідкують за зовнішністю і не звертають уваги на думки інших.
"Колеги часто запитують о котрій прокидаюсь, щоб привести себе в порядок. Дивуються, коли приходжу нафарбована. Особливо, якщо йду з роботи опівночі і з'являюся із самого ранку. У них до цього ставляться простіше. Жінки рідко фарбуються і носять підбори. Часто спостерігаю, як дорослі відпочивають біля річки. Вони танцюють і співають, як малі діти. Усім байдуже, що про них подумають", - розповідає Оксана Дубчак.
Оксана працює головним кондитером місцевого ресторану. Закінчила кулінарну академію "Кордон Блю", яку вважають найкращою у світі. Навчання було англійською мовою. Французьку почала вчити на роботі.
"Французьку вивчати не планувала. Навчання проходило англійською. Коли пішла на роботу, це далося взнаки. Шеф-кухар і його заступник англійською розуміли лише кілька слів. Порозумітися з ними допомагав колега. Через два тижні знала, як готують і подають страви. Розрізняла завдання за жестами. Так і спілкувалися – я вчилася у них французької. Вони – підтягували зі мною англійську. Розуміти французьку почала через кілька місяців. Заговорила лише за рік, довго вчилася вимовляти слова".
