Пекло для чернівецьких студентів, або хто винен у ситуації з гуртожитком

Гуртожиток. Напевно, вічна тема для будь-якого студента. Кожен, хто хоча б місяць жив там, скаже: «Це огидне місце». Насправді так і є.

Страшні коридори та стіни, як у в’язниці, душ за розкладом, одна розетка на чотири особи, злий комендант, який може нагарчати, хоча ти просто спитала, коли можна відкрити кухню і купатарганів. Цей список можна продовжувати вічно.

Але чому гуртожиток досі користується попитом? Більшість студентів відповідають одним словом: «Гроші!». Так, звичайно. Гуртожиток – економний варіант житла, враховуючи те, що за квартиру треба платити близько 2000 гривень у місяць, і то треба ще пошукати. А в гуртожитку таку суму ти платиш за півроку. І для студентів з іншого міста такий варіант є найоптимальнішим. Але є малий відсоток людей, які живуть у гуртожитку тільки заради емоцій, нових знайомств та «уроків життя». Їм немає різниці, скільки людей у кімнаті або яка черга в душ. Головне – новий досвід. Так вважає студентка Чернівецького національного університету Каріна. Їй тут всього вистачає: і друзів, і навчання, і так званих «уроків». Дівчина розповідає, що життя поставило її перед вибором: квартира чи гуртожиток, та вона все ж таки обрала другий варіант:

- Гуртожиток для мене - це те місце, де нудно не буде. Чи воду відключать, чи хтось кімнату закриє, а ти ключ забула. Таких випадків безліч. Це як курс молодого бійця. Думаю, що після гуртожитку самостійне життя мене лякати не буде.

Курси курсами, але антисанітарію ніхто не відміняв. Скажіть, в таких умовах повинно жити «майбутнє держави»? Думаю, що ні.

Проте, не дивлячись на це, плата за гуртожиток збільшується. На що йдуть гроші? В цьому році (не в усіх кімнатах) закупили нові столи та шафи, в деяких гуртожитках зробили умивальники та туалети.Але краще не стає. Не дивлячись на те, що студенти кожного року повинні робити ремонт у своїх кімнатах. Навіть, якщо жити там не будуть.

Болючою темою є електричні прилади. При заселенні одразу попереджають: «Не користуватися електроприладами. Проводка не витримає напруги та згорить». Ну добре. Але всі користуються чим завгодно. Бо як вижити дівчатам без фену, плойки?Виникає питання: «Пройшло вже стільки років і не можна було виділити гроші на цей досить важливий аспект?»

Таргани…це страшне для багатьох слово одразу викликає асоціацію з гуртожитком. Одна з найбільших проблем. Таргани починають своє життя або з кухні, або з якоїсь кімнати (не дуже чистої). Там вони облаштовуються та розпочинають мандрівку. Спочатку досліджують кімнату, залишаючи усюди своїх нащадків, потім лазять коридором, а після їх чекає нова кімната з новими можливостями. Допоки хтось шльопанцем не приб’є. І одразу питання виникає питання, що в цій ситуаціїї робить університет?Так, кожного року тарганів травлять. Але чи ефективно це робиться? Якщо студенти заїжджають у свої кімнати, а за час їх відсутності змінилося вже 3 покоління тарганів. Доводиться все робити самотужки: купувати отруту, використовувати домашні методи та рецепти, іноді не думаючи про наслідки. Але, як не крути, таргани залишаються частиною життя студента.

Чесно, страшно дивитись на ситуацію з нашими гуртожитками. Відсутність вогнегасників, які з’являються магічним чином під час перевірок, недотриманість техніки безпеки з боку студентів, які дозволяють собі курити у приміщеннях, малювати на стінах та псувати майно. Сумно це.

Що ж тоді робити? Виділяти гроші на покращення умов, не тринькати їх за спиною усіх, а мати цілеспрямовану стратегію витрат та змін. А студенти повинні дбати про майно та бути більш відповідальними. Це наша країна, наш добробут і ми повинні самі про себе піклуватися.

Автор: Юлія Хром