Далеко до Європи: чому в українців такі низькі зарплати?

Далеко до Європи: чому в українців такі низькі зарплати?, Полісан Вікторія
З початку незалежності владна українська "еліта" сповідувала хибну політику дешевої робочої сили.

В Україні рівень оплати праці є один з найнижчих серед країн Європи, і за цим показником нас вже випереджає Молдова та  деякі африканські країни. Згідно з даними МВФ, Україна  є  найбіднішою країною в Європі. 

Середня заробітна плата в Україні за  серпень 2018 рік становила 8987 гривень,  що еквівалентно 264 Євро;  для порівняння: в Польщі – 1102 євро , у Великобританії – 3498 євро, у Франції – 2957 євро,  в Німеччині – 3703 євро.

Величезний розрив між високою вартістю життя і низькою ціною праці є найгострішою соціальною проблемою України, пише видання "Хвиля".

Наявність цієї проблеми зумовлена тим, що в Україні з початку незалежності владна "еліта" сповідувала хибну політику дешевої робочої сили та будувала сировинну модель економіки. Як наслідок - знецінення праці, зниження рівня професійності робітників, бідність і масова трудова міграція.

Характерним для слаборозвинутих країн і, нажаль для України, є низька питома вага витрат на робочу силу в собівартості виробництва так і оплаті  найманої праці  у структурі ВВП. Частка оплати праці найманих працівників у ВВП України знизилася з 49,9% у 2013 році до 38,9 5 у 2017 році. Частка заробітної платні в собівартості українських товарів становить у 2017 році становила лише 7%, тоді як у країнах Західної Європи 30-45%. А це свідчить про надмірну експлуатацію української робочої сили.

Замість модернізації промисловості, власники-роботодавці примудряються отримувати надприбутки попри високу матеріалоємність та енергоємність виробництва – шляхом скорочення витрат на заробітну плату найманого працівника.

Деякі роботодавці стверджують, що в нас мала зарплата, тому що низька продуктивність праці. Однак не слід забувати,  що продуктивність праці на 95% залежить від роботодавця: його здатності ефективно організувати процес виробництва, впровадити сучасні технології, навчити і підвищити кваліфікацію свого працівника.

Сама держава також великою мірою причетна до ошукування найманих працівників, адже в Україні податкове навантаження на фонд оплати праці є надмірним.

Крім того, неможливо оминути увагою таку значну статтю витрат вітчизняних підприємств, як їхня корупційна складова, що, за різними оцінками, становить 10%–20% доходів підприємців. У житловому будівництві ця корупційна частка ще більша – 40–50% від собівартості.

Гострим питанням залишається й значна диференціація рівня оплати праці серед найманих працівників у різних видах економічної діяльності та регіонах.  Протягом останніх років найбільші заробітки були у сфері фінансових, посередницьких послуг, а не в сфері матеріального виробництва.

Співвідношення в посадових окладах між працівниками основних професій і керівником сягає 1:200  (В європейських країнах в межах від 1:4 до 1:12).

При цьому з 2014 року спостерігається  тенденція підвищення зарплат топ-менеджерів, особливо іноземців які за ту саму  роботу отримують двічі-тричі більше.

Середньомісячна зарплата жінок в Україні складає лише 75% зарплати чоловиків.

Кожен четвертий найманий працівник в Україні перебуває за межею бідності. Таке ганебне явище, як бідність серед тих, хто працює, просто не має виправдання з позиції європейської практики.

Проте, і заниженну зарплату недобросовісні роботодавці не вчасно сплачують,  заборгованість з виплати заробітної плати досягла рекордного показника у більш ніж 2,7 млрд.грн.

Ще одна з проблем забезпечення належного рівня оплати праці – інститут мінімальної заробітної плати, який не виконує покладеної на нього функції відтворення робочої сили та утримання сімей.

Уряд відірвав мінімальну заробітну плату від прожиткового мінімуму для працездатних осіб та фактично скасував поняття мінімальної заробітної плати, як оплати за просту некваліфіковану працю,  включивши до мінімальної заробітної плати доплати і надбавки.

Розрив між мінімальною зарплатою і прожитковим мінімумом зменшує витрати на соціальні виплати, оскільки вони залежать від розміру прожиткового мінімуму.

Встановлення Урядом розміру мінімального посадового окладу працівника І тарифного розряду ЄТС на рівні затвердженого в законі штучно заниженого прожиткового мінімуму (вдвічі меншого за фактичні показники), призвело до  "зрівнялівки" в оплаті працівників бюджетної сфери з 1 по 12 тарифний розряд, знецінення висококваліфікованої праці .

В результаті маємо занижений рівень оплати праці працівників бюджетної сфери. Наприклад у квітні 2018 року середня зарплата в сфері охорони здоров'я  становила 65% від середнього рівня по економіці.

За розрахунками профспілок і незалежних експертів, мінімальна заробітна плата вже зараз має становити не менше  7000 гривень – розмір реального прожиткового мінімуму на сьогодні.

Якщо у влади вистачило б бажання і волі закрити чорні офшорні "діри",  стимулювати власне виробництво та детінізувати  економіку, то вже найближчим часом середня зарплата  досягла б 1000.

зарплата українці робота європа
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Оцініть першим
(0 оцінок)
Поки ще ніхто не оцінював
Ніхто ще не рекомендував
Авторизуйтесь ,
щоб оцінити і порекомендувати

Коментарі