Вони померли з різницею в кілька годин: Буковина відзначає свято сім'ї

Свято сім'ї, любові і вірності з'явилося свято 8 липня 10 років тому, в день Петра і Февронії, що символізує важливість сімейних цінностей та непорушність шлюбу.

Дата святкування вибрана не випадково, і має історично християнське коріння. За церковним календарем, 8 липня завжди відзначали як день пам'яті князя Петра і його дружини Февронії. Вони уособлюють приклад істинної сім'ї та непорушності шлюбу.

Ромашка завжди вважалася символом любові. Існує багато ворожінь і повір'їв, пов'язаних з цією загадковою квіткою. Хлопці, щоб показати свої щирі почуття, у старовину дарували дівчині, яка сподобалася, букет із зірваних власноруч польових ромашок. Не дивно, що саме ця квітка і стала емблемою свята. В пам'ять про Февронії одна пелюстка ромашки червоного кольору, друга синього – на честь Петра.

Петро був князем, перед початком його правління з ним трапилася біда. Страшна хвороба – проказа. Тіло князя покрилися виразками, і ніхто не міг вилікувати його. В оточенні Петра ходили чутки, що в Рязані в маленькому селищі проживає знахарка, яка знає безліч рецепти відварів і успішно зцілює людей. Це була остання надія князя на одужання.

Цілителькою виявилася мила, добра дівчина. Вона приготувала зілля і вилікувала князя. На радощах він пообіцяв одружитися на ній, розуміючи, що більш лагідної і працьовитої дружини йому не знайти. Але, повернувшись додому і, розповівши про свої наміри придворній знаті, Петро зіткнувся із докорами. При дворі вважалося, що неприпустимо знатному князеві одружуватися із простолюдинкою. Дослухавшись до вмовлянь, молодий князь залишився в місті, відмовившись на час від своїх намірів.

Як ніби в покарання за те, що не дотримав обіцянки – ненависна хвороба знову повернулася. Февронія і на цей раз вилікувала Петра. Ні словом не дорікнувши його. Більше князь не слухав нікого, і наперекір усім узяв в дружини молоду цілительку. Зла чутка ще довго не вщухала. Не до душі була боярам нова дружина князя.

Незважаючи ні на що, з кожним роком їхній союз міцнішав. У родині не було скандалів, була любов, віра і взаєморозуміння. Все життя вони пройшли, підтримуючи і допомагаючи одине одному у всьому.

Доживши до похилого років, подружжя, будучи і до цього побожними людьми, ще більше звернулися до Бога. Петро став ченцем й отримав ім'я Давид. Його супутниця життя була під церковним іменем Єфросинія, також стала черницею жіночого монастиря. До кінця своїх днів вони просили у Господа лише одного, щоб не розлучав їх на цій землі. Щоб життя їхнє закінчилося в один день.

Молитви подружжя були почуті. Вони померли з різницею всього кілька годин. Останньою волею покійних було бажання, бути похованими в одній труні. Бояри не виконали останню волю і приготували для подружжя дві труни. Церемонія прощання проходила в храмі Мурома. На наступний день мали відбутися похорони. Але яким було здивування народу, коли вранці повернувшись в храм, вони побачили Петра і Февронію в одній труні. Всі спроби покласти їх назад порізно не були успішними. Так остання воля сімейної пари була виконана.

 Читайте також: Вдесятеро збільшити контрольно-пропускні пункти: що чекає прокордонну Буковину