Цього дня Буковина вшановує пам'ять Івана Миколайчука, нашого видатного земляка

Цього дня Буковина та вся Україна вшановує пам'ять нашого земляка, українського кіноактора, кінорежисера, сценариста, Івана Миколайчука.

Іван Миколайчук народився (15 червня 1941, Чортория, Кіцманський район, Чернівецька область — 3 серпня 1987, Київ) у багатодітній селянській родині — одним із 13 дітей; дехто з його братів і сестер досі мешкає в с. Чортория. У селі відбудували батьківську хату Миколайчуків, облаштувавши під музей-садибу.

З 12 років грав у сільському самодіяльному театрі.

Закінчив середню школу в с. Брусниця (її дерев'яне приміщення збереглося, а в новому приміщенні тепер діє музей І. Миколайчука).

1957 — закінчив Чернівецьке музичне училище.

1961 — закінчив театр-студію при Чернівецькому музично-драматичному театрі ім. О. Кобилянської.

29 серпня 1962 — одружився з акторкою того ж театру Марією Карп'юк.

1963–1965 — навчання на кіноакторському факультеті Київського інституту театрального мистецтва ім. І.Карпенка-Карого (майстерня В. Івченка).

В кіно дебютував ще студентом — у курсовій режисерській роботі Леоніда Осики "Двоє".

Загальне визнання Миколайчукові принесли ролі молодого Тараса Шевченка у фільмі "Сон" та Івана Палійчука у "Тінях забутих предків". Знімався в них одночасно, також навчаючись на 2-му курсі. "Тіні забутих предків" здобули 39 міжнародних нагород, 28 призів на кінофестивалях (із них — 24 Гран-прі) у 21 країні й увійшли до Книги рекордів Гіннеса.

"На початку 70-их, коли Миколайчук знімається у фільмі про козаків, брежнєвський режим ще більше закручує гайки. Чимало українців опиняється за ґратами, а в країні триває русифікація. Режисерів змушують оспівувати країну Рад та дублювати фільми російською мовою. Сергія Параджанова ув'язнюють на цілих п'ять років. Івана Миколайчука в'язниця оминула лише дивом. Натомість влада прирікає актора на напівголодне існування.

"Фактично, протягом семи років Миколайчук ніде не знімався. Єдине, що міг робити – у співавторстві із кимось брати участь у написанні сценаріїв", – розповідає Лариса Брюховецька.

Відтак, у житті письменника почався довгий кризовий період, який не обійшовся без алкоголю.

"У нас теж були дуже тяжкі періоди – без роботи та грошей. Було відчуття повної кризи та розпаду", – зізнається Лариса Кадочникова.

Кінець "застою" уже нічого не змінив для Миколайчука

У 1982 році зі смертю генсека закінчується і "брежнєвський застій". Та для Миколайчука це вже нічого не змінює. Окрім постійних заборон та обмежень, у 80-ті йому докучає ще й хвороба.

"Ми прийшли до нього, принесли горілку, як він попросив. Він випив чарку, потім попросив ще й цигарку. Тоді й з нього сповз коц і я жахнувся. При рості з метр 86 сантиметрів, він важив уже десь 36 кілограмів. На це було важко дивитися", – пригадує Іван Гаврилюк.

"Дуже сумно, коли відходять саме такі люди. У країні дуже багато талановитих, однак не геніальних. Коли ж вони йдуть, починається пустота", – додає Лариса Кадочникова. Про такі факти із життя відомого буковинця повідомляє сайт http://mykolajchuk.com.ua.

Вулиці на честь Івана Миколайчука існують у Києві, Львові, Полтаві, Івано-Франківську, Кропивницькому, Вінниці та Коломиї.

25 грудня 2015 Вінницька міська рада своїм рішенням №71 перейменувала вулицю та провулок Фелікса Кона на вулицю та провулок Івана Миколайчука.

На честь нього названо 49 курінь УПЮ імені Івана Миколайчука. 8244 Миколайчук — астероїд, названий на честь митця. Миколайчук-Фест — всеукраїнський фестиваль народної пісні та кіно, присвячений 75-річчю актора.

23 лютого 2016 на сайт Президента України подана петиція "Присвоїти Івану Миколайчуку почесне звання "Герой України".

Читайте також: Велосипеди в моді у крадіїв: ще один буковинець долучився до числа велолюбів

У буковинки викрали мобільний з дитячого візка біля магазину