Пацієнти довіряють йому життя: інтерв'ю з лікарем-анестезіологом Глибоцької ЦРЛ

У третю неділю червня своє професійне свято відзначають працівники галузі охорони здоров'я України. Саме медики попри складність умов та обставин, понаднормовість та недооціненість важкої праці, небезпеку та загрози в умовах пандемії, щодня надають допомогу тисячам українців. За цією, здавалося б звичною, рутинною роботою, ховаються мужні особистості, вправні руки і щирі серця лікарів, медсестер, санітарок, на яких кожен пацієнт покладає всі надії за свій порятунок.

Цьогоріч професійне свято відзначається в особливо складних обставинах, та як би цинічно це не звучало, завдяки пандемії кожен з нас поглянув на роботу медика зовсім по-іншому. На "передовій" опинилися й лікарі-анестезіологи, котрі мають справу з найважчими хворими. Кореспонденту 0372.ua вдалося поспілкуватися з Олегом Комісарчуком, завідувачем відділення анестезіології та інтенсивної терапії комунального некомерційного підприємства Глибоцької районної ради "Глибоцька центральна районна лікарня".

Олег Іванович Комісарчук розпочав роботу у Глибоцькій ЦРЛ ще у 1986 році, будучи медиком-інтерном. Лікар розповів, що після інтернатури працював функціоналістом та кардіологом у цій же лікарні.

Коли розпочав трудову діяльність в Глибоці, у лікарні відкрили відділення реанімації, тому з’явилися місця лікарів-анестезіологів. Мене привабило те, що за цим напрямком медицини робота більш динамічна і жвава. Для цього поїхав на спеціалізацію до м. Дніпропетровськ, де отримав спеціальність анестезіолога і з того часу працюю ним.

Розповідаючи про те, чому обрав професію лікаря, наш співрозмовник зізнався, що це далеко не було дитячою мрією, хоча й батьки не змушували вступати до медичного навчального закладу. 

Спочатку пішов вчитися, бо хотів мати вищу освіту (сміється - ред.). Я добре навчався у школі. Там, де я народився, часто говорили: "Хто у Коломиї закінчив школу із золотою медаллю – ті йдуть вступати до медінституту." Впринципі, я так і зробив. А з часом дана професія дуже сподобалася, тому не міг собі й уявити, чим ще можна займатися, окрім як лікувати людей.  

Лікар-анестезіолог розповів, що добре пам’ятає першого свого пацієнта, якого втратив. Це була старенька бабуся, котра лежала у кардіологічному відділенні лікарні. "Такі пацієнти не забуваються, так само, як і більшість хворих, що помирають так би мовити у тебе на руках", - говорить лікар.

Втрачати людей - найважче в роботі медика. Коли розумієш, що при максимумі зусиль, ліків, засобів пацієнта все одно не можна врятувати, - з таким завжди складно змиритися. 

Втрату хворого лікар завжди пропускає через себе, навіть якщо й має великий досвід роботи, розуміє, що шансів не було, та все ж - це боляче, - пояснює Олег Комісарчук. Хоч лікарі цього не показують, вони розуміють біль від втрати і співчувають. 

На питання, що дає Вам змогу відновити сили після виснажливої роботи, Олег Іванович відповів, не задумуючись, - збирання грибів та риболовля. "Це те, що знімає напругу і дарує душевну рівновагу", - каже він.

Говорячи про роботу медиків в умовах пандемії COVID-19, лікар зауважив, що вона стала справжнім випробуванням для всіх медпрацівників.

Багато медпрацівників у лікарні перехворіли COVID-19, не відновившись повністю - знову вийшли на роботу. І це самовіддано, як на мене. Складність полягає ще й у тому, що багато важких хворих. А ще не так то легко весь день перебувати у засобах індивідуального захисту, костюмах, коли на звичайний піт вже не звертаєш увагу. Хоча мало хто скаржиться, всі розуміють, що така робота.

На питання, чи задоволені тим, що робить держава для медиків, відповідь була досить розлога. Лікар-анестезіолог зауважив, що не можна сказати, що все погано та виходу немає. Є певні зрушення, покращення, однак існує низка моментів, які хотілося б змінити.

До прикладу, відповідно до програми медичних гарантій МОЗ склало перелік лікарських засобів, які лікарня може закуповувати державним коштом. Є ось національний перелік, лікарня закуповує ці ліки. Але й на цьому економлять, адже пропонуються лише ліки національних фармакологічних компаній. Я не можу сказати, що препарати вітчизняних компаній, наприклад, "Дарниці" чи "Фармак", не допомагають. Ні, вони просто менш дієві, ніж імпортні аналоги. Особливо це стосується антибіотиків. Наші препарати все таки не мають тієї дії, як антибіотики іноземного виробництва. І про це говорять всі лікарі. І це біда, бо звідусіль чуєш, що держава виділила кошти на препарати, щоб хворі лікувалися безкоштовно. Кошти виділили, ліки закупили, але вони не дають бажаного ефекту, тому пацієнтам доводиться купувати препарати іноземного виробництва, які дорогі, а це викликає нарікання людей та зайві клопоти для лікарів. І головне - втрачається дорогоцінний час у порятунку хворого.

Завідувач віділенням анестезіології та інтенсивної терапії наголосив, що на практиці під час лікування хворих на COVID-19, особливо - важких, застосовуються препарати здебільшого імпортні, тому лікування пацієнта зовсім не безкоштовне.

У цьому плані, якби було включено до переліку препарати іноземного виробництва, які хоча й дорожчі, але дієві, - це значно б покращило ситуацію в лікуванні хворих. Зрозуміло, що вітчизняного виробника потрібно підтримувати, але якщо потрібного результату немає, тоді це проблема, яку варто вирішувати, причому негайно.

Загалом наш співрозмовник додав, що нарікань великих на державу немає. Він зауважив, що медпрацівникам Глибоцької ЦРЛ, котрі надають допомогу хворим з підозрою чи підтвердженим COVID-19, виплатили обіцяні урядом доплати, із зарплатнею затримок теж немає. Проте ще є багато речей, які потрібно змінювати у сфері медицини.

Зазначимо, що Олегу Івановичу напередодні професійного свята вручили відзнаку Чернівецької обласної адміністрації "Вдячна Буковина". Цими медалями відзначали буковинських медиків за високий професіоналізм та самовідданість вперше.

Варто сказати, що попри думки про важких хворих, звуки апаратів ШВЛ та медпрацівників, у яких через захисні костюми видно лише очі, розмова з Олегом Комісарчуком видалася доволі піднесеною. І заслуга в цьому саме нашого співрозмовника, який заряджає своїм позитивом, жартівливістю та любов'ю до життя. 

Лікар зазначив, що він не часто мріє, бо для нього мрія – це щось недосяжне або ж те, що надзвичайно складно реалізувати.

Те, що в силі зробити - це плани, які намагаюся втілювати у життя. Та все ж моя мрія полягає у тому, щоб ніхто з близьких не хворів. Хоча я розумію, що життя влаштоване по-іншому. А серед бажань є одне, заповітне, - щоб медичних працівників більше поважали на загальнодержавному рівні та в суспільстві. Щоб маючи гідну оплату праці, ми могли щодня самовіддано робити свою роботу. Цього, думаю, більше, ніж достатньо.

Насамкінець, наша редакція бажає усім медичним працівникам з нагоди професійного свята міцного здоров'я, наснаги і непереборного оптимізму, щоб і надалі рятувати наші життя!

Нагадаємо, раніше ми писали про те, що в обласній адміністрації нагородили медиків медалями "Вдячна Буковина". Прочитати про це можна ТУТ.

Стали свідком надзвичайної події? -пишіть її нам!

Завантажуйте наш мобільний додаток для App Store або Google Play, а також слідкуйте за життям міста у соціальних мережах - Facebook, Instagram та Telegram.