• Головна
  • Олег Йосипів: десять фактів про головного патрульного Буковини
фото
16:18, 4 липня 2020 р.

Олег Йосипів: десять фактів про головного патрульного Буковини

фото
Олег Йосипів: десять фактів про головного патрульного Буковини

П'ять років тому на своє перше чергування у столиці заступили двісті співробітників нової патрульної поліції України. Попри різноманітні стереотипи щодо роботи поліцейських, подекуди порушення норм закону окремими працівниками, не завжди високий рівень довіри серед громадян, вони перші реагують на виклики гарячої лінії "102" і вирушають на допомогу. 

Про особливості і труднощі роботи патрульного поліцейського, а також зміни, реформу, "зручні" і "незручні" моменти служби, особисте та не тільки кореспондент 0372.ua відверто поспілкувалася із Олегом Йосипівим, начальником Управління патрульної поліції у Чернівецькій області. 

Олег Петрович очолив Чернівецький підрозділ 4 травня 2020 року, хоча працював на цій же посаді раніше - з червня 2016 р. по грудень 2017 р., тому для нього це було не абсолютно нове призначення, а швидше повернення. Зрештою, функції керівника підрозділу не залежать від регіону, вони однакові будь-де, - зауважує він.

В роботі намагаюся рідко говорити "Я", в основному кажу "Ми" - це вже стало звичкою

Розповідаючи про специфіку роботи керівника, Олег Петрович зазначає, що пересічні громадяни завжди хочуть знати все і одразу, особливо якщо це стосується проступків патрульних.

Коли трапляються якісь інциденти, прикрі ситуації, громадськість потребує інформації тут і зараз. Ми ніколи нічого не приховуємо, хоча з боку воно так може виглядати. Завжди витримуємо паузу, перш ніж робити гучні заяви чи спростування. Як колись, так і зараз ми абсолютно відкриті. Відкритий до комункації і я, як очільник патрульної поліції області, і як людина – Олег Йосипів. Це принципово.

Майдан став переломним моментом для мене, так само, як і для більшості українців

До подій Майдану у нашій розмові поверталися часто, бо їх важливість та резонанс складно переоцінити. У кожного з нас був свій Майдан, а для Олега Йосипіва він назавжди закарбувався у пам'яті.

Для мене початком революції стала сьома сотня самооборони Майдану, заступником сотника якої власне я і був. Це було щось кардинально нове, спершу цікаве, а потім, як виявилося, дуже важливе в житті. На той час відверто навіть не мав досвіду служби у лавах Збройних сил України, бо колись у доволі молодому віці отримав певні травми, які не давали можливості служити. Про що шкодую, бо розумію, що служити, захищаючи нашу державу, на мою думку, дуже необхідно. Хоча звичайна служба в армії, відверто кажучи, дуже відрізняється від тієї, якою вона була до Майдану, і якою вона стала зараз.

"Пішовши на Майдан, час летів там дуже швидко, страшні подїї не відчувалися настільки страшними, перебуваючи там," - пригадує він.

Була якась впевненість, що це десь відбувалося в стороні. Мої батьки розуміли мої прагнення, але страшенно переживали за мене.

Говорячи про події Революції Гідності, наш співрозмовник демонстрував своє посвідчення учасника Самооборони Майдану, вервечку, яку носив на грудях, списки учасників своєї сотні, прапор. "Ці речі постійно їздять зі мною в усі місця, куди мене призначають по службі", - наголошує він.   

Найціннішим особистим оберегом є синьо-жовтий стяг з надписом "Нові Кривотули"

Безцінним для мене є прапор, з яким я приїхав на Майдан, потім на Схід вирушив – він завжди був зі мною, у внутрішній кишені куртки. Пригадую, що у перші дні, коли лише приїхав на Майдан – ходив усе оглядав, фотографувався з прапором своїм та й іншими. А потім просто його склав і носив при собі – його жодного разу не прав та не прасував, на ньому й досі є плями бруду, він довгий час був просяткнутий димом Майдану. Куди б мене не напрявляли на роботу по службі – він також зі мною.

На запитання, чи підримуєте контакти зі своїми побратимами, очільник патрульних області відповів, що з багатьма спілкується. З деякими учасниками зв’язок був втрачений, а багатьох вже просто нема серед живих, бо загинули на Сході України. 

Для кожного Майдан має власне значення. Майдан – це, мабуть, зміни, що відбуваються в позитивному ключі. Переконаний, що кожен очікував від нього якогось конкретного результату. Безумовно, що далеко не все досягнуто, зокрема те, чого я чекав від подій Революції Гідності. Проте життя триває, ми рухаємося, зміни і реформи, як би хтось не трактував, не говорив про зраду ідей Майдану - зміни є і вони будуть надалі. Часто ми робимо більше кроків назад, ніж вперед. Не потрібно боятися робити крок назад, тому що коли людина робить крок назад – вона готує собі плацдарм, щоб добре розбігтися.

Участь у добровольчому батальйоні "Київ - 1" принесла той досвід, який знадобився на службі у поліції  

Другий серйозний етап у моєму житті почався із першого добровольчого батальйону МВС України "Київ-1", одним із очільників якого я мав честь бути. На мене були покладені обов'язки заступника командира батальйону з першого дня його існування до того дня, коли з батальйонів "Київ-1", "Київ-2", "Золоті ворота", "Січ2 і "Свята Марія" сформували полк. Тоді ми разом з моїм командиром Вадимом Лісничуком перейшли на службу у Департамент патрульної поліції України.

Що стосується батальйону, Олег Петрович зауважує, що за службу у ньому, за жоден свій крок йому як одному із керівників не соромно.

У батальйона були свої завдання, які ми виконували гідно. Добре пригадую, після втечі тодішнього президента Януковича з країни, відновила роботу Верховна Рада. Тому одним із завдань нашого підрозділу був супровід дипломатичних та консульських представників інших країн, котрі слідували з аеропорту до приміщення ВР України. Дуже чітко пам’ятаю, у якому порядку рухалась колона – автомобіль самооборони, автомобіль ДАІ, весь обвішаний прапорами, основні автомобілі і замикаючі даїшники та самооборонівці. На той час Самооборона здійснювала, більшою мірою, функцію балансування та недопущення конфлікту між тими людьми, що не довіряють тодішній міліції і тими, які хочуть зловживати і вчиняти протиправні дії. Міліціонера могли не сприймати, проте більшість з них не заслуговували такого негативного ставлення до себе. Ми це розуміли і виступали певним кордоном, так би мовити, тримали межу між колишніми міліціонерами та громадянами.

Зауважимо, що про тему Майдану, АТО, війни на Сході наш співрозмовник говорив абсолютно вільно, не зважаючи на значну кількість політичних спекуляцій навколо них.

 Найдивнішим на службі в МВС взимку 2015 року було відчуття, коли в тебе летить чергова порція "зеленки", яку нещодавно кидав сам

"Під час Революції Гідності, будучи учасником самооборони, доводилося кидати "коктейлі молотова" у тодішніх правоохоронців," - розповідає він. - А вже десь через два місяці, у якості працівника МВС, стою з ними пліч-о-пліч. І коли мені ж летить моя порція "зеленки", тоді такі дивні відчуття".

Нещодавно в мережі розповсюдили відеоролик про події часів Революції під будівлею адміністрації президента. Я чітко їх пам’ятаю, бо батальйон "Київ-1" відповідав за безпеку в урядовому кварталі. Була ситуація, коли прийшли люди, родичі загиблих героїв Небесної сотні. Вони хотіли відповідей щодо загибелі своїх близьких. Часто буває, що громадяни приходять із щирими намірами, інші, що мають протилежні наміри, протиправні, використовують і підігрівають якийсь конфлікт. Розпалювання такої ворожнечі, прикриваючись горем людей, що втратили своїх близьких, було й тоді. Підійшовши до будівлі президентської адміністрації, вони почали стукати у вікна. Біля будівлі знаходилися представники силових структур, що охороняли по протоколу найвище керівництво держави. Вони звісно були озброєні. Коли люди почали тиснути на двері, наш батальйон (на той момент командування ним було доручено мені особисто) зайшов і відгородив живою стіною людей від адміністрації президента. Тоді посипалося багато негативу, зокрема і в мій бік, кидали запитання, де ви були, коли розстрілювали дітей? Ми відчували цей тиск, тому як керівник я дав команду, щоб батальйон розвернувся кругом, став спинами до людей і обличчям до будівлі. Це був такий жест, який дав зрозуміти мітингувальникам, що ми на їхньому боці, що наші спини для них відкриті, ми на боці закону. Це зняло трохи напругу і люди навіть сприйняли цей жест оплесками.

"Таким чином конфлікт був практично вичерпаний, - каже Олег Йосипів. Він зауважив, що до людей вийшов представник з адміністрації президента, була обрана ініціативна група, яка потім ввійшла до будівлі, щоб поспілкуватися про ситуацію. І схожих ситуацій можна пригадати багато. Керівник буковинських патрульних переконаний, що подібні ситуації свідчать, що всі люди помиляються, і поліцейські також. Але тих людей, хто намагається нести службу чесно, насправді у поліції набагато більше, ніж тих, які ці принципи порушують.

Ми постійно навчаємося, не боїмося спитати там, де ми не знаємо.

Олег Йосипів також розповів, що з першого року своєї служби у підрозділі МВС вступив у відомчий навчальний заклад – Львівський університет внутрішніх справ, пізніше до Академії внутрішніх справ (м. Київ). Вже 6 років він продовжує навчатися і цей процес безкінечний.

Ми як поліцейські, проходимо дуже багато різного роду практичних навчань, курсів підготовки, підвищення кваліфікації, не лише загальноукраїнського, а й міжнародного рівня. Намагаємося не допускати тих проступків, які у подальшому можуть спричинити протиправні дії щодо людей, яких ми маємо захищати. Проте якщо є таке, воно виявляється в лавах патрульної поліції. Наголошую, що позиція як керівництва Департаменту ПП, так і на Буковині в моїй особі принципова. Ми ці факти не приховуємо, просто максимально швидко робимо все для того, щоб ті люди понесли дисциплінарну відповідальність, чи якщо в їх проступку є кримінальна складова – значить і кримінальну відповідальність, щоб іншим це був добрий урок і вони не мали бажання колись це повторити.

Патрульний не чекає подяки від людей, найголовніше, щоб було менше аварій, порушень та злочинів - все просто

Ми налаштовані на те, що часто роблячи добро, патрульний може почути у свій бік негатив. Але поліцейські не розраховують на слова вдячності. Важливим для нас є результат, коли під час вранішньої перезміни нарядів я чую, що на території області не відбулося ДТП, або ж припустимо вулична злочинність є мінімальною. Тоді ми розуміємо, що правоохоронні органи загалом спрацювали.

Головний патрульний Буковини наголошує, що такі результати не визначаються як виключна заслуга саме патрульних поліцейських, адже вони залежать від дня тижня, кількості свят, погодних умов та інших обставин. Проте поліцейські готові до несення служби щодня, бо це їхній обов'язок.

Моїм найнадійнішим тилом та фортецею залишається сім'я

В Олега Йосипіва велика сім'я - дружина та четверо діток: найстаршій Анастасії - 13 років, Анюті - 9, Поліні - 2 роки, а сину Тимуру лише 9 місяців.

Вони живуть в Івано-Франківську, час від часу приїжджають, часом я їду до них, коли маю можливість. Відверто, повертаючись до дому, кілька хвилин провівши з дітьми, усі труднощі, пов’язані з роботою, просто зникають. Діти є моїм величезним порятунком і надійним тилом. 

Коли прозвучало запитання, чи хотіли б Ви, щоб можливо якась з ваших дочок стала дружиною патрульного, наш співрозмовник відповів, що це має бути її вибір.

Я навіть не виключаю, що хтось із дітей обере для себе службу у поліції. Проте це не має бути тому, що так сказав тато чи мама, чи так потрібно. Це має бути покликанням. У нас з дружиною є свої уподобання чи побажання щодо майбутнього дітей, але я переконаний, що кожна дитина має право сама вирішити, що їй до вподоби. Ми можемо вибір лише підтримати.

Говорячи про фундаментальні речі, котрі потрібні для роботи у поліції, найголовнішими принципами все ж мають бути чесність, професіоналізм та самовідданість. Проте не все це приходить під час роботи.

Такі речі більшою мірою закладаються батьками у процесі виховання. Правильне добре батьківське виховання закладає в людині чесність, відданість принципам, готовність допомагати іншим. Для того, щоб стати професіоналом - потрібно розвиватися, бути спраглим до знань. Щоб бути відданим службі також потрібно мати розуміння від сім’ї. Дуже часто нам як посадовим особам доводиться жертвувати часом, проведеним з рідними і приділити час службі. Тому, маючи нагоду, дякую своїй коханій дружині, дітям, які добре мене розуміють, підтримують, попри те, що їм не легко. 

Керівниками не народжуються, а стають, проте самовдосконалюватися потрібно за будь-яких обставин

"У повсякденній роботі завжди стикаєшся з необхідністю набувати нових навиків, без яких прогресу у роботі не досягнути," - переконує Олег Йосипів.

Кожного дня я відчуваю, що отримую новий досвід навіть у спілкуванні з людьми. Зазвичай люди звертаються із проблемами. Їх потрібно вислухати, вивчити те чи інше звернення і дати відповідь, пораду чи прийняти адекватне ситуації рішення. Фактично кожна ситуація навчає чогось нового. З іншого боку, завжди необхідні додаткові знання у сфері законодавства, адже постійно вносяться якісь зміни, одні директиви приймають, інші відміняють. Цих знань не може бути забагато.   

Він також розповів, як щотижня спостерігає за навчаннями групи тактико-оперативноого реагування патрульної поліції, які проводяться на території управління - і це справді видовище.

Тридцять людей роблять такий шум, що складається враження, що ти перебуваєш десь на арені величезного стадіону. Коли чуєш з вікна кабінету той гул голосів, бачиш як сильні ТОРівці вдосконалюють свою фізичну підготовку, вчаться злагодженим діям під час різних робочих ситуацій, тоді тебе переповнює відчуття гордості за своїх підлеглих.

Маю досвід участі у передвиборчих перегонах, вмію готувати та мрію навчитися грати на гітарі

Олег Петрович поділився спогадами про те, як обирався на посаду мера міста Івано-Франківська, але поступився на виборах діючому меру, який насправді був сильним опонентом.

Ми з ним йшли по одному округу - він переміг, а я зайняв друге місце. Думаю це непоганий результат. Бути кандидатом на виборах - це величезний досвід, добрий урок, який справді відкриває очі на багато речей, яких не видно з боку. Наразі не бачу себе політиком і не планую поки йти в політику. Бачу для себе мету у продовженні реформи патрульної поліції.

Олег Йосипів: десять фактів про головного патрульного Буковини, фото-1

Також він зазначив, що непогано готує. "Особливо добре виходять страви, котрі готую на грилі," - каже наш співрозмовник. - Колись дуже хотів навчитися грати на гітарі, але купивши музичний інструмент натхнення та часу вистачило лише на одну пісню". Проте він пообіцяв нам, що до дня Святого Миколая обов'язково вивчить акорди якоїсь пісні і продемонструє свої вміння. А наш кореспондент Вам про це розповість з перших вуст.

Насамкінець, редакція 0372.ua долучається до привітань з нагоди професійного свята і бажає усім поліцейським наснаги у роботі та завжди гідно виконувати свої обов'язки. 

Нагадаємо, раніше ми писали про те, що в Україні відзначають День національної поліції. Прочитати про це можна ТУТ.
Стали свідком надзвичайної події? -пишіть її нам!
Завантажуйте наш мобільний додаток для App Store або Google Play, а також слідкуйте за життям міста у соціальних мережах - FacebookInstagram та Telegram.
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
#Олег Йосипів #патрульна поліція #Буковина
0,0
Оцініть першим
Авторизируйтесь, чтобы оценить
Авторизируйтесь, чтобы оценить

Коментарі

Оголошення
live comments feed...