18:07, 25 червня 2023 р.

Не дожив до 43-го дня народження - Буковина згадує загиблого воїна

Анатолій Потелейко, псевдо "АКБ"

Народився Анатолій Васильович Потерейко 24 березня 1979 року в селі Вартиківці Кельменецького району (нині Дністровського) Чернівецької області. Після закінчення в рідному селі загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів продовжив навчання в Кельменецькому професійно-технічному училищі та здобув кваліфікацію повара. З 2001 року проживав у селі Козиряни Дністровського району Чернівецької області.

Анатолій дуже любив природу та тварин і прививав цю любов своїм дітям – сину та донечці. Охоче рибалив у вільний від роботи час та знав багато тонкощів рибальської справи. Був люблячим чоловіком, турботливим батьком двох дітей, добрим, справедливим, щирим та вірним товаришем. Як справжній патріот України, мріяв про краще життя та щасливе майбутнє своїх дітей на рідній землі, тому боровся за вільну, квітучу, незалежну Україну – країну великих перспектив. Любов до рідного краю та України привив і своєму старшому сину Богдану, який згодом теж став до лав Збройних Сил України, щоб захищати від ворогів свою землю та боротися за майбутнє.

Служив Анатолій Потерейко з 2018 року на посаді старшого стрільця 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила за контрактом. Брав участь в Антитерористичній операції, згодом в Операції об’єднаних сил, а після 24 лютого 2022 року відбивав атаки ворогів після повномасштабного російського вторгнення.

Син Богдан, який служив за контрактом разом з батьком, згадує про його сміливість та винахідливість:

«На початку березня, після початку повномасштабного вторгнення росії, ми стояли на позиціях у Луганській області, неподалік селища Попасна. Через наші позиції російські загарбники намагалися прорвати оборону, зайти в тил, щоб захопити Попасну. У складі ворожого військового підрозділу було декілька бронемашин, БТР-в і танки. З наших позицій відправили кількох воїнів з завданням зупинити ворога. Серед них був і мій батько – Анатолій Потерейко. Почався запеклий бій. Використовуючи стрілецьку зброю, автомати та кулемети, українські військові почали відбивати живу силу противника, а за допомогою протитанкових гранатометів та нових NLAW намагались зупинити техніку ворога. Батько з кулеметом обійшов танк ворога, зупинився позаду нього і почав стріляти по бензинових баках та броні, що привело до загорання танку. Здавалось неможливо, стріляючи з кулемета зупинити танк, так як він має товстий шар броні, проте батькові це вдалося. Це допомогло нашим захисникам контратакувати та повністю зупинити наступ ворога на цій ділянці»

Загинув захисник 19 березня 2022 року під час виконання бойового завдання на Луганщині, поблизу села Новоолександрівка, не доживши п’ять днів до свого 43-го дня народження.

30 березня 2022 року Героя-воїна Анатолія Потерейка поховали з належними військовими почестями в селі Козиряни на місцевому кладовищі. Нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції» та орденом «За мужність» ІІІ ступеня посмертно.

Важко пережили втрату рідної людини рідні, односельчани та всі, хто знав Анатолія. В серцях та пам’яті друзів, побратимів, земляків, родини: дружини Аліни, дочки Василинки та сина Богдана він залишиться Героєм назавжди. Слава Героям!

Поет Василь Джуран у серії листівок про незламність і безсмертя краян «Речники хоробрості» присвятив Герою Буковини Анатолієві Потерейку поетичні рядки:

Твоя зоря не,

вже не зійде

над білий день

і Козиряни.

Біля Лугані,

де ковила,

боїв й волань

небезугавність.

В одному герці

затихло враз.

Здається, й час

над твоїм серцем.

…Ясна зоря не,

більш не зійде

над білий день

і Козиряни.