Спогади в каменях: розкриття таємниць єврейського кладовища Чернівців

У Чернівцях по вулиці Зеленій знаходиться старовинне єврейське кладовище. Воно прямо навпроти християнського, через дорогу. Історію християнського кладовища ми розповіли у минулому матеріалі. А тепер приділимо увагу єврейському.

Читайте: Мистецтво вічного спокою: які таємниці зберігає найстаріше кладовище Чернівців

“Історико-культурний заповідник “Кладовища по вул. Зеленій” - це скарбниця поховальної культури та традицій, архітектурних та скульптурних памʼяток. Він складається з двох частин - християнського та єврейського кладовища. 

Ми розбили історію поховальної традиції у Чернівцях на дві частини. У першій розповіли, як зʼявився найстаріший із сучасних християнських цвинтарів, і які події цьому передували, які майстри працювали над створенням склепів і надгробних памʼятників.

А тепер поговоримо про те, як єврейський цвинтар зʼявився по вулиці Зеленій і набув свого сучасного вигляду. 

Для цього ми звернулися до Чернівецької обласної універсальної наукової бібліотеки. Там нам порадили книгу “Чернівецькі некрополі” 2000 року видання. Автори - В. Шупеня, Ю. Преступенко, М. Чучко, Б. Михалюньо, І. Сьомочкін. Саме звідти ми і дізналися ту інформацію, якою хочемо поділитися з вами.

Єврейська громада зробила чималий внесок у становлення Чернівців як міста. В історичних джерелах євреїв ще називали ізраїлітами. Уперше вони зʼявилися на Буковині, і зокрема у Чернівцях, у 15 столітті, коли переселилися з Трансільванії. Тодішніх прибульців було небагато, оскільки молдавські господарі, які володіли краєм, всіляко унеможливлювали їхнє перебування в цих землях.

Коли австрійці зайняли Буковину, тут ледве нарахували 562 єврейські родини.

Життя єврейських громад віддавна регламентували приписи Галахи - єврейського законодавства, заснованого на Торі. А з 16 століття життя євреїв визначалося кодексом галахічних приписів Шульхан Арух. Згідно з ними їзраїліти мали сплачувати різні податки, виконувати повинності. Відповідальність за їх виконання лягала на кагал (цивільний уряд євреїв) та Бет Дін (судовий уряд).

Виникнення кагалів також пояснювалося необхідністю захищати єврейське населення від налаштованого проти нього міщанства. 

Кагал мав ряд відділів (комісій), які контролювали діяльність громади. Вони обʼєднували людей, які керувалися однією конкретною метою і подібно до християнських називалися братствами і цехами. Братств зазвичай було сім: талмудичної науки, доброчинне, позичкове, ремісниче, поховальне, релігійне, окреме місцеве.

На початку 19 століття у Чернівцях існувало поховальне братство Хевра Кадіша, братство догляду за хворими, товариство доброчинних жінок і братство одягання вбогих.

Велика роль у громаді належала ремісничим цехам.

Єврейське життя концентрувалося в окремому кварталі, який називали гетто. У Чернівцях гетто знаходилося ближче до району, де зараз пролягає залізничне полотно, в нижній частині міста. Ця дільниця мала свій цвинтар, який був одним з найважливіших складників громади. Іншими двома були лазня і синагога. 

Найдавніший єврейський цвинтар у Чернівцях знаходився неподалік від гетто там, де розташовані корпуси трикотажної фабрики. Він проіснував до 1946 року - тоді фабрика розбудовувалась, внаслідок чого цвинтар знесли. Але ще задовго до цієї події протягом 80 років поховання там не проводилися. Відтак кагал постановив закласти новий.

Кагал виторгував у магістрату земельну ділянку на Горечі, де вже існували окремі християнські поховання. Перші могили там зʼявилися у 60-ті роки 19 століття: Абрагам Шльосман, 1866, кв №8; Сара Меєрзанд, 1867, кв №8; Іллілес Вайзельгіль, 1868, кв №4.

Старі єврейські цвинтарі закладалися без чіткого планування та заздалегідь обміркованого поділу на алеї і доріжки. Але чернівецький від них відрізнявся, адже магістрат вимагав, аби його основа була розпланованою. Оскільки єврейський цвинтар межував з християнським, потрібно було, щоб не виникало дисгармонії між ними.

Спочатку планування виконував інженер Реллі, а довершив міський геометрист Гаімбе. Сусідство двох цвинтарів призвело до того, що магістрат опікувався ними двома. Зокрема, там проводили осушення.

Поступово єврейський цвинтар розширювали і впорядковували. Магістрат приділяв йому чимало уваги. У 1908 у звʼязку з епідемією холери санітарна комісія прийняла рішення, щоб виділити на всіх цвинтарях окремі ділянки для померлих від цієї хвороби. Єврейського це також торкнулося.

Згодом цвинтар розширився. Станом на травень 1929 року його площа складала 7 га 365 кв м. У грудні 1936 року примарія продала єврейській громаді ділянки площею 2 га 9 соток і 26 кв м за ціною 5 леїв за кожний кв м. Після цього цвинтар огородили і там почали зʼявлятися перші обʼєкти.

Перші надмогильні памʼятники тут зʼявилися одночасно з заснуванням цвинтаря. Їх характерні риси - вертикальна стела, зʼєднана з горизонтальною плитою, з пісковику. 

Зростання заможності єврейського населення позначилося і на надмогильних памʼятниках. Їх форми повністю відрізняються від традиційних і перегукуються з надгробками на сусідньому християнському цвинтарі.

Тут зустрічаються саркофаги, обеліски, колони, едикули, гробівці сакральних типів, мавзолеї. Окрім пісковику, їх виконували ще з граніту і мармуру.

Схожість мотивів пояснюється тим, що над створенням надгробків обох цвинтарів працювали ті ж самі майстри. Відповідно, вони приносили в роботу поширені тоді тренди цвинтарного оздоблення.

Вигляд єврейського некрополя формувався поступово. До цього процесу були залучені люди різних професій, уподобань, рівня достатку. Тут знайшли своє місце люди різного соціального походження і слави. Так, на цвинтарі поховані депутати, бургомістри, голова палати адвокатів, політики, громадські діячі, банкіри, письменник Еліезар Штейнбарг та інші шановані чернівчани.

Євреї - ревні хранителі своїх традицій. Це відбилося і в поховальному ритуалі, який залишався незмінним упродовж багатьох століть. Приміром, навіть наприкінці 19 століття вони продовжували ховати небіжчиків без труни.

Віддавна організацією поховань займалося братство Хевра Кадіша. Проте поступово його функції переходили до сучасних поховальних закладів. Євреї здебільшого користувалися послугами найавторитетнішого з них - “Ентерпріз де помпе фунебре”. Зокрема цей заклад організовував поховання Аба Штайнера:

“Учора, 14 березня, ховали Аба Штайнера. Власник парового млина, один з найбагатших ізраїлітів на Буковині…Тіло було забальзамоване у Відні…Його поховали з нечуваною пишністю. Від залізниці рушила траурна процесія - “галют”. Перед труною на вороному коні, відповідно вбраний, їхав “гермек” з жалібною хоругвою. Далі йшла челядь і працівники млина з чорними повʼязками на руках. 

Потім їхала підвода з великою кількістю вінків. Катафалк тягнуло шестеро коней.. Рабин, др. Ігель і кантор ішли поруч, далі - родина, знайомі, депутація магістрату з прапором, депутації інших товариств, потім міщани. Цей похорон більше нагадував християнський, аніж ізраїльський. Після молитов у синагозі тіло відправлено на ізраїльський цвинтар”

Ті часи вже давно минули. Багато що забулося про тих, хто похований на цвинтарі. Імена потроху стираються з надгробних плит, які обдувають вітри і омивають дощі. Але старовинний єврейський цвинтар сам по собі з свідченням минулого. Його надгробки, склепи та мавзолеї зараз приваблюють містян і туристів, яких цікавить старовина, історія і таємничість поховальної естетики минулого.

Читайте також: 

• Романтична легенда чернівецького "Титаніка"
• Під ногами історія: як виглядає бруківка у Чернівцях і старовинних містах інших країн
• Залізнична перлина Чернівців: від болота до архітектурного шедевра