"Ну що, скільки росіян вбив" - що не можна питати у військовослужбовця

Мабуть, зараз немає українця, в якого хтось із близьких не був би на війні. Тому чи не в кожній українській родині постає питання: як говорити з військовими, щоб підтримати, заспокоїти, а не роздратувати.

Лариса Михайлинська працює військовим психологом ще з 2017 року. Психологиня поділилась з журналістами 0372 своїм досвідом та дала поради, як правильно спілкуватись з військовослужбовцями.

"На моєму шляху були різні сеанси з військовими. Запити відрізняються, люди звертаються до прикладу для того, щоб налагодити відносини зі своєю другою половинкою, як пережити розлуку з коханою людиною, як зробити так, щоб стати на мить щасливішими в парі. Бувають і ситуації коли людина просто не хоче жити, але розуміє, що їй потрібна допомога, то в такому випадку ми працюємо з психотерапевтом спільно. Я намагаюсь допомогти всіма силами й морально повернути до повноцінного життя кожного захисника чи захисницю, які звертаються до мене".

Як спілкуватись з незнайомим військовим?
1. Ви повинні бути передбачуваними. Якщо ви хочете обійняти людину, спочатку скажіть про це прямо: "Хочу вас обійняти";

2. Уникайте важких тем та загальних фраз, на які військовим важко відповідати.
"Ну як там?", "Страшно на війні?", "А чи багато наших загинуло?";

3. Не вживайте фрази: "Ви - сонечки, красені, булочки". Так воно і є, але ви не знаєте цієї людини. Краще говорити про свої почуття: "Я вам дуже вдячний", "Мені спокійно від того, що є ЗСУ".

Усе цікаве та найважливіше читайте у нашому Telegram

Як спілкуватися з військовим, якого ви знаєте?
Щиро висловлюйте свої емоції та бажання, дайте людині висловитись, але не робіть нічого непередбачуваного. Жодної критики, порад та ярликів, тобто ви можете знати про досвід близьких людей, але особисто цей досвід не переживаєте. Часто кажуть: "Я тебе розумію" і отримують у відповідь: "Ні, це не так, бо щоб розуміти, треба бути там". Військові не люблять панібратства: це коли підходять до військового і звертаються "Братік" чи ще якось фамільярно. Такого точно не варто допускати.

Як потрібно зустрічати військового, який повернувся з фронту?
Коли військовий повертається до своєї родини він чітко відчуває на собі якісь зміни в поведінці. Зазвичай підвищена чутливість, тому, найперше, це щиро і відкрито розмовляти один з одним. Навіть якщо у вас є щось сказати, скажіть. Єдине, не ставити дурних питань: скількох ти вбив, і чим ти взагалі там займаєшся.
Потрібно залишати все максимально буденним і таким, як воно було до того. Військовим важко спати під тишу. Тобто, вони включають телевізор або радіо. Коли тиша, це означає, що зараз щось буде відбуватися голосне.

Чи звертались до вас захисники, в яких виникали проблеми спілкування з оточенням та які питання не можна ставити?
Звісно, практично кожен військовослужбовець звертається з таким запитом.
Є особисті кордони, тому моя порада, краще спробувати поставити себе на місце свого співрозмовника: чи комфортно було б розповідати про ту чи іншу подію?
Абсолютно немає змісту питати, чи людина вбивала когось, як це було, що він чи вона відчували в цей момент. Також не можна питати про плани ЗСУ та їхні успіхи - це може нашкодити безпеці наших бійців. Потрібно прямо питати - про що можна говорити, а які теми - табу. А під час розмови думайте не про себе, а про військовослужбовців й про те, що вони можуть та хочуть з вами обговорити.

Як правильно запитувати про стан здоров’я?
Головне не лізти з питаннями, а вміти слухати. В психології є таке поняття, як активне слухання. Можна просидіти мовчки, не ставити запитань, не лізти "в душу", не розпитувати. Коли людина буде готова, вона сама розкаже, що в неї болить, що їй потрібно. Не потрібно лізти з дурними питаннями. Краще помовчати, обняти, щось робити разом, кудись ходити, їсти разом, йти поряд.

Як спілкуватись, щоб звичайні запитання не звучали різко?
Будь-які запитання звучать різко, тому що взагалі відносини у військовому середовищі, вони дуже різкі, дуже конкретні. Тут більше чуєш не ті слова, які звучать, а інтонації, настрої. І тому будь-яке запитання, воно взагалі звучить різко, тому що відповідь така, на що ти лізеш до мене в душу? Ти хочеш допомогти, чи тобі цікаво? А якщо цікаво, для чого воно тобі треба?
Тому слідкуйте за своєю інтонацією, щоб питання озвучувалось не як претензія.
Орієнтуватися треба на реакцію людини. Можливо, треба більше залучати її чи його до повсякденних розмов, щоб людина звикла до вас та питань, які звучать у її сторону.

Зручний формат новини у нашому Viber

Як етично підтримати сім’ї військових, поранених, загиблих?
Тут так само працює правило подумати про досвід людини. Цивільні дуже часто відчувають свою провину за те, що вони недостатньо допомагають фронту. Проте не варто через почуття провини шукати собі виправдання та говорити про це військовослужбовцям. Говорити про те, що ви більше потрібні в тилу, ніж на фронті не потрібно - ця фраза ранить, і знецінює вибір військових. Ви не маєте порівнювати себе з тими людьми та їхнім вибором, адже багато хто з військових так само міг би бути корисним у тилу.

Спілкуючись із пораненими чи їхніми сім’ями слід розуміти, що відбувається з людиною, яке поранення отримала та що ви намагаєтеся дати своїми питаннями чи порадами. Не потрібно вживати фрази "Все буде добре", "Ми переможемо". Іноді просто треба побути з людиною в тому стані, в якому вона є.
Утримайтесь від порад, часто людям, які переживають подібний досвід, треба дати можливість висловитись, а вам просто вислухати та не намагатись переконувати в чомусь. Найгірше, що ви можете зробити, це уникати розмови з військовими чи їхніми сім’ями. Адже часто люди через свої переживання уникають спілкування зі знайомими, які мають рідних у лавах ЗСУ. Проте і в комунікації з родинами варто уникати запитань, які відверто бісять: "Чому ти його відпустила?", "А чого він туди пішов?", "Ой, боже, боже, а як ти тепер живеш?".

Будьте щирими, дехто може вважати, що краще не торкатися цих розмов, а людина, навпаки, може цього потребувати. Іноді люди думають, що якщо мати втратила сина, то не треба до неї приходити з дітьми. А їй навпаки може бути потрібне спілкування з іншими дітьми. Мами загиблих військових також мають тісний зв’язок із побратимами сина, бо це ті люди, з якими вона може розділити свою втрату. Розмовляйте відверто, адже щирість і чуйність "лікують".

Також будьте чуйними до дружин військовослужбовців - це люди, яка дбають про матеріальне забезпечення цілого підрозділу, де є її чоловік. Бо більшість жінок займаються волонтерством.

Читайте: Буковина провела в останній шлях загиблих захисників