Львів’янин із буковинською душею: 10 цікавих фактів з життя та творчості Івана Франка

Хоч і народився Іван Франко на Львівщині, та його історія тісно пов’язана із Буковинським краєм, адже саме тут письменник закінчив Чернівецький національний університет Юрія Федьковича, товаришував із талановитими буковинськими письменниками та друкувався у місцевих газетах.

Найбільше відомостей про І. Франка та його тексти публікувала українська газета «Буковина», заснована у 1885 р. Юрієм Федьковичем.

Цікаві факти про Івана Франка:

У гімназійні роки відбулося перше знайомство Івана з іноземними мовами. Дрогобицька гімназія носила гуманітарний характер, тож саме там юний Франко отримав грунтовні знання з німецької, польської, латинської та грецької мов. Протягом наступних років життя письменника до них додались ще чеська, словацька, білоруська, болгарська, сербська, хорватська, старослов’янська, литовська, англійська, французька , італійська, іспанська, єврейська та староєврейська. Загалом це 19 іноземних мов, якими добре володів Іван Якович. 

Ще одним унікальним фрагментом з біографії Франка є його любов до псевдонімів. Їх у нього налічувалось близько ста. Кожен з них у більшій чи меншій мірі характеризував Івана Яковича. І якщо Джеджалик, Малий Мирон, Мойсей більш-менш звичні для нас псевдоніми, то уявити Каменяра Русланом, Не-Теофастом чи Кккбуло б досить важко.

Щоправда, було у житті Івана Франка ще сильніше захоплення, ніж псевдоніми, - книги. Любов до книжок з’явилася у нього ще в роки навчання у Дрогобицькій гімназії, коли Каменяру доводилось писати творчі роботи для одногрупників, щоб за виручені гроші мати змогу поповнювати власну бібліотеку. Таким чином Франкові вдалося купити цілих п’ятсот томів. Пізніше ця бібліотека налічуватиме близько 12 тисяч книг, різних за жанром та тематикою.

Все життя Каменяр закликав “навчитися чути себе українцями – не галицькими, не буковинськими, а українцями без офіціальних кордонів”. І свою любов до України та українців він виражав через захоплення вишиванками. Носив їх Іван Якович і в будні, і на свята. Був одягнений у вишиванку навіть коли читав відкриту лекцію у Львівському університеті на право викладання там.

Зручний формат новини у нашому Viber

Іван Франко проявив себе також як талановитий журналіст. З-під його пера вийшли у світ близько 3000 статтей та наукових праць. Не менш вражаюча і кількість видань, у яких Франко виступав автором публікацій або ж був серед засновників. “Громадський голос”, “Дзвін і Молот”, “Житє і Слово”, “Друг”, “Правда”, “Діло”, “Хлібороб”, “Зоря”, “Народ”, “Світ”, “Громадський друг”, “Товариш”, “Літературно-науковий вісник”, “Kurjer Lwowski” – загалом чотирнадцять видань, які розкрили Івана Яковича, як журналіста та публіциста.

У 1915 році Королівська Академія отримала листа від доктора філософії Йосипа Застиреця з проханням нагородити Івана Франка Нобелівською премією з літератури, але, за сумним збігом обставин, лист надійшов тоді, коли питання про лауреатів уже було вирішене. Наступного року присвоєнню Нобелівської премії завадила смерть  письменника.

Іван Франко “віддав працю свого життя простому народові”, “витворив з величезної етнічної маси українського народу українську націю”.

Читайте: Літературна спадщина Буковини: відомі імена

Авторка: Софія Колісник