Як військовим у Чернівецькій області допомагають повернутись до звичного життя

У місті Вашківці Чернівецької області працює реабілітаційний центр для поранених військових, які втратили кінцівки під час виконання бойових завдань. Пацієнтів готують до протезування, а потім вчать жити з протезами.

Журналісти 0372.ua відвідали реабілітаційний центр та поспілкувались з його лікарями та пацієнтами. Дізнались, як саме проходить реабілітація, які умови пропонують пораненим військовим та як проходить їх відновлення.

Ми поспілкувались з директор лікарні Олегом Мамалигою. Він розповів, що лікарня співпрацює  з Львівським військовим госпіталем і він направляє захисників у Вашківці. Відділення заповнене пацієнтами, тому на реабілітацію в закладі є черга. Але планується розширення лікарні.

Тут проводять ампутування й навчають жити з протезами. Це все військові можуть отримати в центрі. Для цього є обладнання, але спонсори ніколи не завадять.

Директор зазначив, що реабілітація - один з основних етапів підтримки українських військових. Дуже важливо, щоб вона проходила в умовах де забезпечують усім необхідним для лікування та відновлення.

Головна медична сестра Ірина Кудрик розповіла з яким станом прибувають пацієнти до лікарні: 

У Вашківці  надходять військові вже після оперативного втручання. Більшість пацієнтів – з ампутованою рукою або ногою. У закладі працює багато реабілітологів: фізичні терапевти, ерготерапевти (які допомагають пацієнту повернути навички самообслуговування), асистенти ерготерапевтів. Також є психологи. Фахівці повертають військових до звичного життя. Протезування для військових безкоштовне. Реабілітаційний центр співпрацює з багатьма виробниками протезів.

Ірина Кудрик розповідає, що складнощів з пацієнтами практично немає, через те, що звикли до своєї роботи.

Медсестра ділиться, що хлопці приїжджають трішки замкнуті, адже вони були в іншому середовищі, а тут все відрізняється від їхнього звичного життя. Проте з часом військові звикають, що вони не одні такі. Тут таких людей багато і персонал намагається створити домашні умови. Спеціалісти створюють заохочення до лікування. Захисники їздять на екскурсії та басейни. Влітку організовують поїздки в гори, щоб побачити місцевість, в якій вони зараз проживають. Люди мають свої власні ставки, вони ж запрошують хлопців порибалити - для них звичайно це дуже приємно, релаксація свого роду. 

"Наше місто звикло до наших бійців, адже вони зовсім не відрізняються від соціуму.

Це не тільки наша праця, а всієї нашої Вашківецької громади. На початку було дуже важко морально, але до всього звикається". 

Лікарі практично не домагають хлопцям в побутових справах. Адже все залежить від них самих. Чи людина дійсно хоче цієї реабілітації, чи прагне стати на ноги. 

У них є чому повчитись цивільним людям, тому що перебуваючи на фронті, пройшовши пекло та залишатись людиною - багато чого вартує.

"Ми всі переосмислюємо наші життєві цінності. Адже життя продовжується і ми маємо його цінувати. Спільними зусиллями у нас все вийде", - каже Ірина Кудрик.

Найважчими моментами в роботі є спілкування з молодими пораненими хлопцями: 

"Коли бачиш молодих хлопців - 2000-2004 років народження… Я жінка і матір - мені важко, бачити цих дітей. Так бути не повинно, навертаються просто сльози. Ці хлопці, ще практично нічого в житті не бачили, а вже поранені та з таким важким досвідом за спиною. Вони молодці, вони хочуть жити".

Також ми поспілкувались із завідувачкою реабілітаційного відділення Діаною Романюк. Вона розповіла, що пацієнти зараз перебувають з ампутаціями нижніх кінцівок.

Найскладнішими лікарі називають травми від мін та вибухів, бо вони часто поєднуються з іншими пораненнями.

"Важко не кожного дня, а періодично. Хлопцям важче ніж нам, але вони нам це не показують. Тому і ми повинні триматись і підтримувати їх. Інколи ми не розуміємо, де справжнє життя. Чи тут в лікарні, чи поза її межами". 

Найважчим моральним моментом було прибуття двох 19-річних хлопців з травматичною ампутацією нижніх кінцівок на верхній третині стегна. 

"В той день мене просто "накрило". Зайшовши в кабінет я вже не змогла справитись зі своїми емоціями".

Хлопці -  бійці, вони одні з найбільш вмотивованих пацієнтів. Гуляють по місту, займаються безперервно в спортзалі. 

Кожна реабілітація займає великий відрізок часу, в кожного індивідуально. У залежності від супутніх хвороб й від рівня ампутації.

В центрі працює мультидисциплінарна реабілітаційна команда. Спеціалісти збираються для огляду пацієнта та аналізують клінічні аналізи.

Психологи, психіатри, ерготерапевти, асистенти, неврологи - кожному пацієнту підбирають індивідуальну реабілітаційну програму.

Військових є багато, щодня вони займаються тут. Вранці може бути лікувальна гімнастика, а по обіді вже інше тренування.

При потребі лікарі укріплюють та доглядають м’язи спини або культі, щоб хлопці могли впевнено стояти на протезі та вільно ходити. 

На початковому етапі для протезування пацієнти відвідують апаратну фізіотерапію, лікувальні масажі і посилені заняття спортом. Це все робиться для того, щоб хлопці могли пересуватись на протезах. 

Процес довгий та складний, але в них є ціль. Стояти, бігати та кататись на велосипеді. 

Власне, другим етапом є саме протезування. 

Хлопці на першому етапі мають ціль і хочуть до неї дійти. Проте коли це стається - вони починають трішки розчаровуватись. Адже це дуже кропітка праця - піти на протезах. Працювати потрібно по декілька годин на день в два етапи з різними лікарями. 

Тоді вони вчаться робити перші кроки, зазвичай у всіх виходить, це ж бійці.

Велика кількість військових хоче повернутись назад. Вони відкрито про це розповідають та кажуть, що їхня місія - бути там. Захищати людей, відстоювати наші права.

У відділенні облаштували кілька зал для занять з фізичної терапії та ерготерапії. Там є тренажери та роботизоване обладнання. Наприклад, є крокомір з підіймачами, щоб військові, які переважно лежать, розробляли м'язи та відновлювали можливість ходити. 

Біля кожного – реабілітолог. У приміщенні світло й просторо.

У реабілітаційному центрі діє також кабінет бальнеології. Там є три ванни. Залежно від стану військового, для лікування використовують різні з них: для заспокоєння, психологічної реабілітації.

Ми поспілкувались з двома пораненими бійцями, які розповіли свою історію війни:

"Сам пішов у військомат, але мені відмовили через стан здоров’я" - історія бійця з позивним "Аптека".

"Другий раз я змахлював з даними про здоров’я. Мене взяли в 35 бригаду морської піхоти. Півроку воював на Донецькому напрямку, там й отримав поранення. 

Мені подобається відношення до мене в лікарні. Подобається, що ніхто не цькує за російську мову. Я не жаліюсь ні на що, мене дуже смачно годують та допомагають максимально реабілітуватись.

Часто вивозять на прогулянки, якісь заходи. В середу ми граємо у волейбол. Постійно до нас приїжджають волонтери та діти - це дає мотивацію рухатись далі". 

"Працював на звичайній роботі, а мій майбутній побратим - пішов нам по воду" - так почалась історія війни захисника з позивним "Шарік".

"Побратим повернувся з магазину і розповів, що йому через мене дали повістку. 

Я сказав, що не переживай - підемо воювати разом. Сам пішов у військомат, пообіцяли дві учебки і сказали, що все буде нормально. Так воно все й сталось.

Я не шкодую, що пішов на фронт і пробув там декілька місяців. 

Під час розвідувальної операції наступивши на ПФМ-1 (протипіхотна фугасна міна)   -  отримав поранення.

Тут мені подобається те, що не я за себе думаю, а думають за мене. Дівчата - молодці.

Реабілітація проходить зараз доволі непогано. Лікарі хочуть, щоб я не лінувався і процес йшов швидше, щоб було краще для мене. Щодня відбуваються тренування, я займаюся на турніках, качаю прес.

Мрій немає, але план один - повернутись назад на фронт. Дорога багато куди закрита, але хоча б хлопцям на кухні я зможу приготувати обід. В цивільному я вже себе не бачу. 

По-перше влаштуватися дуже проблематично, а по-друге я не хочу, щоб мене називали інвалідом та жаліли. 

Помста з голови нікуди не зникає. За побратимів та за кусочок свого".

Ми створили цей матеріал як учасник мережі "Вікно Відновлення". Все про відновлення постраждалих регіонів України дізнавайтеся на єдиній платформі recovery.win