"Обіцяв повернутись з перемогою" - шлях загиблого Героя з Чернівецької області

Олександр Кушнір завжди був принциповим, чесним, наполегливим, мав свою позицію. Влітку 2023 року приєднався до лав Збройних сил України.

З дитинства був патріотом. Улюбленим предметом у школі  стала українська мова. Говорив нею чисто, без помилок і суржику. 

Олександр Кушнір був надією батьків на спокійну старість, їхньою підтримкою та опорою. Але, отримавши повістку на початку повномасштабного вторгнення російських окупантів, не задумуючись, покинув рідну домівку і пішов на фронт. 

Слідкуйте за нашими оновленнями у Viber

Народився Олександр Михайлович Кушнір 12 лютого 1975 року в селі Малинці. Навчався у Малинецькій та Шиловецькій середніх школах. Змалку ріс допитливим, розумним, кмітливим хлопчиком. Захоплювався ландшафтним дизайном, вивчав іноземні мови. Вільно володів англійською, німецькою, італійською, французькою. 

Олександр, як і його батько, займався столярством. Близько 20 років вони разом виготовляли дерев’яні вікна та двері, меблі, чимало інших речей на замовлення. Їхні вироби й досі радують своїх власників.

Підпишіться на наш Telegram

Олександр Кушнір завжди був принциповим, чесним, наполегливим, мав свою позицію. Влітку 2023 року приєднався до лав Збройних сил України, щоб захищати Україну від рашистів. Служив у 33-й окремій механізованій бригаді. Обіймав посаду водія-електрика мінометної батареї.

Обіцяв рідним повернутися з перемогою, та, на жаль, повернувся на щиті.Загинув захисник 17 жовтня 2023 року від вибухової травми в населеному пункті Роботине Запорізької області. Йому було 48 років. 

Поховали Героя на кладовищі у рідному селі Малинці. Вдома на Олександра чекали батьки і старша сестра.

Читайте також: “Найболючіше - коли приїхаєш, а хлопців вже нема” - історія волонтерів з Чернівецької області