Літо в Чернівцях: місто, що дихає сонцем (ФОТО)

Є міста, де літо — це спека і пил. А є Чернівці — місто, де літо схоже на музику. Воно приходить не з календарем, а з першим світанком, коли над Прутом стелиться туман, а на вулиці Кобилянської пахне ранковою кавою з ваніллю.

Цього літа Чернівці не поспішають. Вони неквапно розгортаються в барвах — від золотого світла на дахах до глибокої зелені парків. Площа Філармонії оживає вечорами, коли музиканти виводять джазові мотиви, а хтось поруч читає вголос вірші Целана. Повітря тут несе спогади: про прогулянки під каштанами, про перше кохання, що сховалося між старими фасадами...

Літо 2025-го — лагідне, наче лист від давнього друга. Його дні довгі, з ароматом свіжої випічки з Резиденції, з голосами студентів, що ще не поїхали додому, з дітьми, які ганяють голубів на Центральній площі. Тут навіть час здається іншим — не лине, а плавно тече, як Прут у липневий вечір.

І поки світ за вікном воює, Чернівці шепочуть свою мирну пісню: про дерева, що пам’ятають імперії, про балкони, що бачили і радість, і втрати, про людей, які вміють жити — тихо, красиво і глибоко.

Це літо — не просто пора року. Це стан душі. Чернівецької душі.