Українська Рівʼєра: чим прославилися Заліщики

Заліщики — це невелике містечко в Тернопільській області, розташоване приблизно за 48 кілометрів від Чернівців. Воно знаходиться на мальовничому березі Дністра і вважається популярною туристичною локацією, відомою своїми пам’ятками історії та архітектури, а також дивовижними природними краєвидами.

Від початку 1920-х Заліщики були в складі Польщі – аж до початку Другої світової війни. Ще від початку ХХ століття це місто називали "Українською", "Польською" або "Подільською" Рівʼєрою. Все це розміщувалося на шпальтах газет, журналів, туристичних путівниках, рекламних плакатах, буклетах та іншій друкованій продукції. А ще в радіопередачах та кіносюжетах. Проте цікавим і дійсно популярним відпочинковим місцем для оздоровлення та пізнання краю Заліщики та околиці дійсно були і залишилися такими до сьогодні.

Фото: Леонід Морозов

Про багатогранну історію міста, його природні та культурні багатства розповідає український історик-краєзнавець, учитель-методист та громадський діяч Михайло Сопилюк:

"Природа Дністровського каньйону — своєрідна і неповторна своєю красою. Навколо Заліщиків Дністер тече по каньйоноподібній долині, утворюючи фантастичний звив - меандр. Це незвичайне природне геологічне утворення обрамлює й місце, де розташовані Заліщики. А з протилежного буковинського берега відкривається велична панорама міста, яка вражає відвідувачів вже сотні років."

Історик навіть згадує одного німецького офіцера часів Першої світової війни, який був так захоплений панорамою Заліщиків, що запропонував збудувати канатну дорогу через Дністер, щоб туристи могли оглядати цю незвичайну красу.

Місто Заліщики лежить у регіоні, який називають "теплим Поділлям", і мають м’який, середземноморський клімат, що абсолютно нехарактерно для інших частин Заходу України. Тому тут добре розвивалися садівництво й виноградарство. Ще в міжвоєнний період звідси експортували фрукти та овочі, а площа виноградників у регіоні сягала понад 150 гектарів.

"Під впливом активного підсоння (місця добре освітлювані сонцем) в Заліщиках і околиці добре достигають південні фрукти такі як абрикоси, персики, виноград, дині, а також черешні, вишні, яблука і груші. Фрукти тут достигають швидко і вже в червні садівники збирають перші черешні, а в другій половині липня від початку ХХ століття вивозили за кордон абрикоси (морелі) і перші дозрілі помідори", — зазначає Михайло Сопилюк.

Фото: polona.pl

Можливість вирощувати і пропонувати гостям міста смачні і порівняно дешеві овочі та фрукти також приваблювала сюди не лише польських відпочивальників. 

Окрім сприятливих кліматичних умов, у місті активно розвивалася оздоровча інфраструктура. Лікарі переконували: виноград, овочі, повітря і сонце мають лікувальні властивості. Тут практикували овочеву дієту та кліматотерапію. Найвідомішими лікарями того часу були Серафим Блютрайх, Францішек Паримончик, Маріян Долинський.

"Ще в першій третині ХХ століття лікарі стверджували, що завдяки клімату, близькому до середземноморського, Заліщики стали сприятливим місцем для лікування нервових хвороб і початків туберкульозу. Тож не випадково вже в другій половині ХХ століття в Заліщиках було створено протитуберкульозну лікарню та ревматологічний санаторій."

У 1930-х роках Заліщики мали розвинену курортну інфраструктуру: десятки вілл, пансіонатів, ресторанів, кав’ярень, а також будинки відпочинку для польських офіцерів і туристів. Працював й Будинок відпочинку Подільського туристичного товариства, розвивалася торгівля і побутові послуги. На Дністрі облаштували два пляжі — "Сонячний" і "Тінистий", а також неофіційний пляж для натуристів або нудистів, про який писала польська преса.

Відпочивальники на Дністрі у Заліщиках, 1937 рік. Фото: A. Wieczorek

Проводилися змагання з плавання, веслування, виступи театрів, концерти, танці на набережній, працювали спортивні майданчики й тенісні корти. Популярними були святкування: "Свято винозбору", "Свято моря" та "Свято Венеції", які водночас слугували рекламою курорту. 

Було добре налагоджене залізничне і автобусне сполучення, тому туристам з усієї Польщі було легко приїжджати до Заліщиків. Щороку місто приймало тисячі гостей: у 1935 році — понад 13 тисяч (це двічі більше за місцеве населення). У 1938-му тут побували й кілька сотень туристів з Австрії, Франції, Німеччини, Румунії та США.

На фото - відпочивальники у Заліщиках у 1933-му, Фото: Maurycy Bäumer

Після Другої світової війни місто потрапило під радянську владу. Курортна інфраструктура частково збереглася: діяли санаторії, лікарні, пансіонати. Але після аварії на ЧАЕС у 1986 році розвиток туризму зійшов нанівець.

"Чорнобильська катастрофа прискорила й остаточне руйнування відпочинкової інфраструктури Заліщиків. Спочатку занепали знамениті заліщицькі пляжі… Курортна слава Заліщиків поступово зійшла нанівець", — говорить історик.

Фото: Катерина Сендецька

Чи можуть Заліщики знову стати курортом? Михайло Сопилюк вірить, що так:

"Потенціал для відновлення статусу туристичного центру, попри всі незгоди, у Заліщиків завжди був і залишається…Минає час, змінюються покоління, міняється влада – а Заліщики залишаються. Їх потенціал у великій історії, яку треба зберегти, описати і презентувати широкому загалу. Понад сто років тому поляки пишалися ними, як королівським містом з своєю історією і унікальними природніми та господарськими можливостями."

Місто має понад 70 архітектурних і природних пам’яток, музеї, старовинний цвинтар, унікальні геологічні утворення. Є все, щоб створити сучасний туристичний центр: від еко-маршрутів до історичних реконструкцій.

"А ми маємо пишатися ще більшою історією життя і праці наших предків на цій споконвічній українській землі…"

 Тож сьогодні, коли українці дедалі більше цікавляться внутрішнім туризмом, Заліщики мають усі шанси знову стати відкриттям для сучасного мандрівника. Для мешканців Чернівців, які всього за годину можуть дістатися до "української Рів’єри", Заліщики — це ідеальний варіант для одноденної чи вікендової подорожі. Тут можна побачити величні панорами з буковинського берега, прогулятися парками й насолодитися дністровськими пейзажами.

Авторка: Катерина Сендецька

Львівський національний університет імені Івана Франка 

Факультет журналістики