Від круасанів до зірваних виїздів: як бізнес та громади Буковини здають кров

СТАТТІ

Фото: Чернівецький обласний центр служби крові

Співпраця Чернівецького обласного центру служби крові з бізнесом, медичними закладами та громадами – це не лише вражаюча статистика, а й складний логістичний процес. Про те, як компанії заохочують своїх працівників до донацій, чому медикам іноді доводиться плакати через марні виїзди та як автомобілі рятують ситуацію, розповідає Генеральна директорка Центру Анжеліка Каланча.

Сьогодні донорство впевнено виходить за межі медичних установ. Сучасні компанії інтегрують його у свою корпоративну культуру, створюючи для працівників максимально комфортні умови та заохочуючи приємними бонусами.

— ІТ-компанії та приватні клініки роблять донорство частиною свого HR-бренду. Який найбільш креативний або незвичний підхід до організації Дня донора від місцевого бізнесу вам запам'ятався найбільше?

— Дуже подобається, коли це відбувається безпосередньо на локаціях, де працює велика кількість людей. Часто вони не можуть відвідувати Центр крові, бо прив'язані до своїх робочих місць чи графіків тренувань, особливо якщо це спортсмени.

Найкращий досвід – це ІТ-компанія, яка знаходиться на “Кварці”. Вони завжди долучаються і готують для своїх працівників приємні смаколики: бургери, круасани. Коли наша бригада приїжджає на заготівлю, то завжди приємно здивована цими ароматами. Це стає частиною тімбілдінгу, який об'єднує команду навколо благородної справи.

Ще один чудовий приклад – спортивний клуб Hard & Smart. Там відносно невелика кількість працівників, але вони об'єднали навколо себе багато бажаючих і провели за рік аж шість Днів донора! Залучили 150 людей. Це дуже потужно. Поки що вони єдиний спортклуб, який долучився, і якби їхню ініціативу підтримали інші, було б чудово.

Приватні медичні заклади теж не відстають. Наприклад, “Клініка Святого Луки” робить для своїх працівників-донорів додаткові безкоштовні обстеження. А газовики проводили акцію на Великдень і дарували донорам пасочки та шоколадки. Такі тематичні свята стали логічним підкресленням важливості донорства.

Проте активність проявляє не лише приватний сектор. Районні медичні заклади області демонструють неймовірну згуртованість, самостійно здаючи сотні доз крові за рік.

— Райлікарні (Кіцманська, Сокирянська тощо) показують вражаючі цифри. Як вдається організувати виїзні бригади в області та забезпечити безперебійний процес забору крові поза межами Центру?

— Напевно, це все-таки приклад лідера – керівника, який досконало вміє організувати День донора. Часто він власним прикладом показує важливість процесу: першим здає кров, а колектив його підтримує. Дуже приємно, коли в закладі панує така повага, підтримка і відчувається плече кожного працівника.

Коли ми їдемо на такий виїзд, уже чітко складені списки, все йде планово. Нам надають приміщення з гарним освітленням, відповідним температурним режимом – усе, що потрібно для роботи. Це справжнє мистецтво донорства. Ми дуже вдячні Сокирянській, Кельменецькій, Вижницькій, Хотинській та Новоселицькій лікарням. Це наш топ-закладів, які ми відвідали від 4 до 5 разів за рік. Сумарно в кожній лікарні здали кров від 130 до 350 працівників. Навіть для закладів із невеликим штатом цифра у 350 доз за рік – це надзвичайно суттєво для нас.

Щоб охопити таку кількість охочих у різних куточках області, Центру необхідна потужна та швидка логістика.

— Ви відзначаєте мобільність як головний тренд цього року, зокрема завдяки новому забрендованому автомобілю. Як ця логістична зміна вплинула на якість та швидкість вашої роботи?

— Це вже наш другий автомобіль, і дуже добре, коли є транспорт для підстраховки. Бували дні, коли у нас одночасно відбувалися два виїзди. Це дає змогу заготовити більшу кількість крові за максимально короткий час.

Наша бригада з восьми людей щодня виїжджає на комфортному транспорті. Вони менше втомлюються, і нам дуже зручно добиратися в будь-яку територіальну громаду. Автомобіль вміщує і саму бригаду, і велику кількість обладнання, яке необхідне для якісного забору крові.

Попри позитивну динаміку, виїзна робота має і зворотний, менш приємний бік. Іноді людська безвідповідальність призводить до марної витрати дорогоцінних ресурсів Центру.

— Ми багато говоримо про соціальну відповідальність бізнесу. Але як щодо людського фактора? Чи бувають випадки, коли компанія погоджує День донора, ви відправляєте бригаду, а працівники просто не приходять?

— Так, на жаль, це зараз найболючіша тема для мене і нашого колективу. Десь це вже навіть набуває системного характеру. Буває, що керівництво чи підлеглі не до кінця усвідомлюють важливість заготівлі саме в цей день – адже ця кров скеровується для наших бійців. Тому я дуже прошу підходити до організації Днів донора із повною відповідальністю: заздалегідь пропрацьовувати всі списки та враховувати ризики.

Був показовий випадок в одній із гімназій: директорка не змогла зібрати необхідну кількість людей. Вона дуже сильно хвилювалася, але знайшла вихід – залучила всю свою родину та родичів. І виїзд вийшов дійсно повноцінним! Тобто вихід є завжди. Якщо нам делегують 30-40 донорів, ми з великою радістю проводимо заготівлю.

Але коли нам обіцяють 30 людей, ми приїжджаємо, а на локації лише троє чи п'ятеро... Повернення бригади після такого супроводжується дуже негативними емоціями, іноді навіть до сліз. Ти розумієш, що день прожитий марно, крові не заготовлено, а людський ресурс та пальне витрачені.

— А чи часто взагалі трапляються такі ситуації?

— Протягом останнього пів року в нас було вже близько 20 таких випадків. Раніше такого взагалі не траплялося. Чомусь з'явилася така тенденція: відмови від Дня донора, несерйозна підготовка. Можливо, люди звикли, що йде війна, звикли до всього... Але я вважаю, що наші банки крові в усіх лікувальних закладах повинні бути наповнені. А це можливо лише завдяки нашій спільній відповідальності – як Центру крові, так і тих організацій, які нас запрошують.

Історії Чернівецького центру крові доводять: донорство – це не просто медична процедура, а дзеркало нашого суспільства. Поки одні створюють свято для колег і здають кров сотнями літрів, інші забувають про свої обіцянки, залишаючи медиків із порожніми холодильниками. Важливо пам'ятати, що кожна зірвана донація – це втрачений шанс на чиєсь одужання. Війна не бере вихідних, і потреба у крові залишається критичною щодня. Тому бути донором – це не лише про милосердя, це про дорослу відповідальність кожного з нас.