Чернівецькі солдати на Сході потребують засобів захисту та листів підтримки

Чернівецькі військовослужбовці, що захищають нашу країну на Сході, отримують від чернівчан листи зі словами моральної підтримки та засоби для захисту і розвідки. Купувати та передавати необхідне допомагають волонтери. Одна з них, місцева студентка Дарина Козоріз, розповіла кореспонденту 0372.ua, як служиться буковинським хлопцям та як сама знаходить сили та час для волонтерства.

1. Разом з навчанням, як ти знаходиш час на волонтерство?

Я студентка юридичного факультету, паралельно підпрацьовую у агрокомпації, та на разі волонтерство для військових – те, чим живу. Звісно ж, часу катастрофічно не вистачає. Але коли щиро допомагаєш, відкривається друге дихання, такий собі невичерпний резерв натхнення. Бо,  знання того, що посилка знайшла адресата на фронті, а постачання бронежилетів налагоджено навіть за катастрофічної нестачі в країні броні, це не може не піднімати дух. Ось уже більше як два місяці кожен мій день складається з досить «пікантного» шопінгу – бронеплити та розгрузочні жилети, прибори нічного бачення, радіостанції та відеореєстратори, генератори енергії. Здається, вже майже залежна від цього. І пріоритети змінились.

Досить часто запитують «Ти що, з розуму з’їхала? Більше нема кому цим займатися?». А я вірю, що «самопожертва» тут виправдана і лиш переродження кожної окремо людини може стати початком мирного життя усіх людей. Адже, в ідеалі, цього і прагнемо.

2. Наскільки легко йдуть на контакт підприємці в нашій області?

Зараз люди надзвичайно втомились від постійних заяв «допоможи війську України». Адже централізованих поставок ні за бойових дій ні від початку моблізації не було. Спочатку багато хто приходив в частину, привозив необхідне, брався лагодити техніку та оплачувати рахунки по речовому забезпеченню. Але більшість коштів зібрали зі знайомих бізнесменів, насамперед аграріїв. Лиш по речовій групі потрачено вже більше 300 000 грн і все це взято на облік та використовується на передовій – можу особисто гарантувати. Але, на жаль, ті, хто активно долучався до допомоги, вичерпали свої резерви, а нові спонсори все важче йдуть на контакт. Адже Міноборони, на мою думку, безвідповідально поставились до перерахованих коштів на допомогу військовим, тому патріотичний запал населення щодо забезпечення армії частково зник.

3. Які основні потреби зараз у буковинських солдатів, що служать на сході? Що просять переслати?

Координую саме буковинських солдатів, вони дислокуються поблизу гарячих точок і потреб завжди вистачає. Офіцери, з якими маємо справу - скромні, не звикли у когось щось просити. Багато з них пройшли миротворчі місії і звикли до будь-яких умов. Зазвичай ми самі допитуємося чого вони потребують. А якщо щось і просять – це речі, які можуть захистити їх солдат – бронежилети, прибори для розвідки в нічний час. Не вимагають кави і згущеного молока)  

4. Чи можуть буковинці передати моральну підтримку?

Головне, що бійці знають про те, що ми робимо для них і цінують це, відчувають підтримку. Їх девіз – «Якщо на нас чекають, ми повернемось навіть із пекла». Адже психологічно важко кожному з них. Вони поїхали захищати тих, хто деякою мірою просто не сприймає українського солдата, або ж і взагалі готовий стріляти у нього.

Так, останнім часом розповсюдила серед подруг ідею з написання листів на передову. Таких собі піднімаючих дух послань, без конкретних адресатів та без зазначення авторів. Анонімна підтримка «ні від кого нікому». Але все ще в натхненному процесі збору. Першої партії листів ще не відправляли. Тому, якщо є бажаючі долучитися до цього, було б гарно.

5. Чи виникали проблеми з пересиланням допомоги на Схід?

На диво, ні. Маємо багато контактів з місцевими східними активістами, які доставляють наші посилки в польовий штаб. Самі відправили уже декілька машин. Звісно ж, були історії з небезпечними перевірками на блок-постах та тривалими затриманнями, але все обійшлось. Радує, з якою ініціативністю люди визиваються везти в сторону «найбільшого пекла», через усю країну, не зовсім звичайні вантажі, ризикуючи собою.

6. Як небайдужим українцям, що хочуть допомогти армії, розпізнати, де шахраї, а де справді проводиться збір допомоги?

На жаль, є справді багато людей, які намагаються «нагрітись» на цьому, живучи за принципом «кому війна, а кому мати рідна». Варто особисто довіритись людині, не боятись розмовляти, задавати питання, перевіряти зв’язок з військовою частиною. А ще краще – особисто закуповувати речі та контролювати їх надходження до місця дислокації. Чим і займаємось.