Боєць 128 гірсько-піхотної бригади Віталій Стратон розповів виданню Чернівецький промінь про те, як вони виходили з Дебальцеве.
Потужні обстріли, лобові атаки і засідки - те, що довелося пережити українським військовим при виході з оточення.
«Зараз вже ситуація нормалізувалась, але була важка. Вже можна сказати, що вийшли усі, хто міг звідти вийти. Щоправда, там ще лишилося кілька хлопців на одному з постів, які відмовилися виходити. Не знаю, чи вони ще живі. Вочевидь, просто злякалися виходити, - розповідає В. Стратон. - Тут немає нічого дивного - чесно кажучи, я сам досі в шоці, як вдалося вибратися звідти. Обстріли були настільки потужними, що чоловіки, які пройшли Афган, та ті, хто боронив Донецький аеропорт, казали, що там їх так не обстрілювали, як у Дебальцево», - згадує Віталий.
«Була ситуація - на нас ішли сім чи вісім чеченців. Пострілом з підствольного гранатомета одному з них відірвало голову. Він впав на коліна, і продовжував у наш бік стріляти вже без голови», - розповідає боєць.
Ніякої спланованої операції з виведення військ з Дебальцево не було. Але, за словами бійця, оточення все-таки було: «Якби не було оточення, ми спокійно пройшли би трасою Артемівськ-Дебальцево. Натомість ми проривалися з оточення понад 10 годин: близько першої - другої години ночі, а вийшли до своїх вже пообід. Хоча відстань там лише 15 кілометрів».
Віталій Стратон розповідає, що 98% складу бригади вціліло при виході з Дебальцеве. Каже, що в цілому загинуло там близько 60 осіб. Однак техніку зберегти не вдалося - залишилося тільки близько 20%.
«У порівнянні з Іловайськом, ми відбилися малою кров'ю. Просто ніхто не хотів помирати - потрібно було воювати, ось і воювали. Якщо би ще добу просиділи в Дебальцевому, виходити вже було б нікому. Росіяни та "чечени" ("сєпарів" з Донбасу ми там не бачили), були вже у 100 метрах від нашого базового табора. Дебальцево було не нашим вже за два-три дні до нашого виходу. Нас цілодобово обстрілювали з артилерії та штурмувала піхота. Проте в основному противник надавав перевагу саме артобстрілам - вони так пристрілялися, що, повторюся, ще бодай день ми би вже не протрималися. 128 бригади більше б не існувало».
