Що варто знати про відомих чернівчан - добірка цікавих фактів

Що треба знати про чернівчан, на честь яких названі установи, вулиці та сквери.

Нещодавно ми розповіли про низку знаменитостей з Буковини, які по різному висловилися щодо вторгнення рф на територію України. Частина з них постійно допомагають Україні і закликають звіт не забувати про жахи, які тут коять росіяни. Ще частина відомих буковинців сучасності висловилася в підтримку рф.

Читайте: Зірки з Буковини — хто з них підтримує росію

Тому ми вирішили, що варто нагадати читачам про відомих чернівчан минулого. Тим паче, що на честь багатьох з них зараз названі сквери, вулиці і установи. А отже - варто знати, ким була людина, чиє імʼя вписано в історію та інфраструктуру міста, чим вона займалася, чим прославилася.

Тож пропонуємо першу пʼятірку видатних особистостей Чернівців. Нею і почнемо серію публікацій.

Підпишіться на наш Telegram

Ольга Кобилянська

Письменниця Ольга Кобилянська народилася 27 листопада 1863 року в невеличкому містечку Гура-Гумора Південної Буковини, яка зараз є територією Румунії. дитинство вона провели серед мальовничої природи карпат, яка вплинула на естетичні смаки дівчини. Вона брала участь в аматорських виставах, співала, танцювала, грала на фортепіано, багато читала.

Сімʼя Кобилянської оселилася у Чернівцях у 1891 році.

Перші оповідання написала німецькою мовою. Українська у її творчість прийшла разом зі знайомством з письменницею Наталією Кобринською та Софією Окуневською – першою українкою жінкою-лікарем в Австро-Угорщині. 

“Я не маю ніякого бажання до хатньої роботи, бо вона мені не дає задоволення, – читаємо у щоденнику Ольги Кобилянської.– В моєму серці нема жодного сонячного промінчика, душа вкрита хмарами. Я хвора на тяжку хворобу, мене може вилікувати жваве духовне життя, а де його тут взяти?” 

Та вона змушена була займатись хатніми справами, доглядати меншого брата й матір, яка була дуже хвора.

Ольга Кобилянська стала учасницею феміністичного руху, обґрунтувавши його у брошурі “Дещо про ідею жіночого руху”.

У роки Другої світової війни жандармерія встановила нагляд за Кобилянською. Після смерті окупаційні власті заборонили публікувати некролог українською мовою та промови над могилою.

Померла Ольга Кобилянська 21 березня 1942-го у Чернівцях.

Пауль Целан

Єврейський німецькомовний поет і перекладач румунського підданства народився у Чернівцях 23 листопада 1920 року в сім´ї небагатого комерсанта.

Восени 1930 року юний Анчель став ліцеїстом й вже тут у нього виявилися непересічні здібності до мов, зокрема румунської і французької. Незважаючи на успішне навчання, Пауль був змушений після 4-го класу залишити цей ліцей через процвітання в ньому антисемітизму.

Після встановлення радянської влади у Чернівцях йому довелося пристосовуваться до нових умов життя: вивчив російську мову і працював перекладачем. 

У 1941 році його сім´я потрапила до єврейського гетто, через деякий час їх депортували до концтабору, звідки вони вже не повернулися. Сам Пауль потрапив до румунського трудового табору на примусові дорожні роботи, де, незважаючи на страшні умови, залишився живим. Події цих років стали трагедійною основою всієї подальшої творчості поета. 

У 1947 році Пауль Целан перебрався до Австрії. Як нащадок громадян Австрії і жертва Голокосту, Целан автоматично отримав австрійське громадянство. 

Найбільш відомий вірш Целана - "Фуга смерті".

Париж відкрив самотньому іноземцю двері у великий світ. Швидко здобута популярність, письменницькі та перекладацькі гонорари забезпечували йому пристойний рівень матеріального благополуччя.

Потрясіння часів війни, апокаліптичний жах пережитого та повна людська самотність у світі не відпускали Целана й зрештою підкосили його. Досягнувши вершини слави, Пауль Целан став самогубцем, перехилившись у квітні 1970 року через ажурне поруччя мосту над Сеною.

Юрій Федькович

Народний письменник, поет, просвітитель та громадський діяч Юрій Федькович народився 8 серпня 1834 року у Сторонці-Путилові Вижницького повіту (нині смт.Путила).

Дитинство провів у рідному селі. Початкову освіту здобув приватним способом у селі Киселиці. Навчався в німецькій нижчій реальній школі в Чернівцях.

В 1849 виїхав до Молдови, проживав в містах Ясси та Нямц, займався самоосвітою, почав писати вірші німецькою мовою.

Федькович перебував на військовій службі, служив у 41-у піхотному полку; став офіцером в чині лейтенанта, при тому, що сам не був міцного здоров’я і з раннього віку мав слабкий зір. Брав участь в австро-італо-французькій війні, служив у Трансільванії.

В 1861 була перша публікація українських творів поета.

У 1866 р. Федьковича обрали головою громади Сторонець-Путилів. П’ять років поспіль він був очільником громади, вдруге обійняв цей пост після повернення зі Львова (1873).

Цими ж роками Федькович вів активну просвітницьку діяльність. У 1868 році підготував до видання буквар, читанку і співанник для народних шкіл та мав намір продовжити роботу з укладання підручників до інших предметів. На жаль, консисторія, що відала шкільництвом на місцевому рівні не була готова прийняти народну мову Федьковича для шкільних підручників. 

Від 20 серпня 1876 до смерті 11 січня 1888 постійно проживав у Чернівцях в будинку № 10 на площі Соборній. Частину приміщення за вказаною адресою винаймало товариство, яке й надало 1 кімнату Федьковичу. Тут він став редагувати першу українську політичну газету “Буковина” та допомагав Ом. Поповичу видавати "Бібліотеку для молодіжи”.

Сидір Воробкевич

Український письменник, талановитий композитор, музично-культурний діяч, православний священник, педагог, художник, письменник, редактор часописів Буковини, автор творів, темою яких було історичне минуле українського народу.

Мав псевдоніми: Данило Млака, Демко Маковійчук, Морозенко, Семен Хрін, Ісидор Воробкевич, С. Волох.

Народився 5 травня 1836 року в Чернівцях у родині викладача філософії міської гімназії та духовної семінарії. Прадід його свого часу втік з Литви й звався Сеульський Млака де Орочко, а дід переробив Орочко на Воробкевич. Частина прізвища Млака стала улюбленим псевдонімом Сидора. Втративши батьків у дитячому віці, виховувався разом з братом Григорієм (майбутнім українським поетом, який виступав у пресі під псевдонімом Наум Шрам) у Кіцмані в дідуся Михайла і бабусі Параскеви. 

Саме бабуся навчила любити рідну мову, пісню та народ. З її уст діти чули силу-силенну казок, пісень, народних оповідань про козаків і турків.

Закінчив чотирикласну школу, гімназію і духовну семінарію в Чернівцях. У гімназії почав складати вірші й створювати до них музику. Ще з юнацьких літ збирав народні пісні, казки, оповідки.

Видав перший буковинський альманах “Руська хата”. Писав українською, німецькою та румунською мовами. У його літературному доробку-вірші, поеми, оповідання, новели, нариси, сміховинки, повісті реалістичного та романтичного характеру.

Воробкевич створив 18 оригінальних драм і оперет, написав музику до творів інших драматургів, у тому числі й до "Назара Стодолі" Т. Шевченка. Водночас з українським збирав і румунський фольклор, видавав румунською мовою музикознавчі праці і навіть написав декілька поетичних творів.

Чимало творів митця перекладено німецькою, болгарською, російською та іншими мовами.

Помер Сидір Воробкевич 19 вересня 1903 року.

Міхай Емінеску

Румунський поет, публіцист, громадсько-культурний діяч, класик румунської літератури. Посмертно обраний членом Румунської академії наук. 

Народився 15 січня 1850 року в румунському місті Ботошані, що на той час входило до складу Молдовського князівства. Його юні роки пов'язані зі столицею Буковини — Чернівцями. У 1860—1866 роках із перервами навчався в Чернівецькій вищій гімназії. 

Емінеску певний час служив у бухарестському театрі, був вільним слухачем Віденського університету. Був активним учасником студентського гуртка "Молода Румунія" у Відні.

Повернувшись на батьківщину, змушений був поневірятися провінційними містами й містечками. Із безлічі написаного — прози і поезії — лише дещиця побачила світ у різних періодичних виданнях та колективних збірниках. Єдину прижиттєву книжку віршів опубліковано лише 1883 року.

Невлаштований побут, виснажлива праця, гостре сприйняття соціальної несправедливості, слабке здоров'я призвели до нервового зриву і тяжкого душевного захворювання Емінеску. Помер він у 39 років.

Джерела інформації: Історико-краєзнавчий портрет Чернівецької області, Український інститут національної памʼяті, Державний архів Чернівецької області. 

Читайте: Підземні таємниці Чернівців