Хірург, інфекціоніст і перший ректор ЧНУ - що варто знати про знаменитих чернівчан

Пропонуємо вашій увазі третю частину нашої рубрики про відомих чернівчан. 

Якщо ви ще не встигли почитати два наших попередніх матеріали про відомих чернівчан, то ось посилання на них:

Відомі люди Чернівців - що варто про них знати

Що варто знати про відомих чернівчан - добірка цікавих фактів

Костянтин Томащук

Український громадський та політичний діяч, фінансист, доктор права, адвокат, суддя, перший ректор ЧНУ. Народився у Чернівцях у 1840 році. 

Родина майбутнього адвоката була українсько-румунською. Костянтин Томащук закінчив Чернівецьку гімназію і вступив до юридичного факультету Львівського університету, офіційно став доктором права.

Костянтину Томащуку випала нагода скласти іспит на адвоката у місті Германштадт, Румунія. Після успішного складення іспитів працював у вищому крайовому суді. Проявивши себе досить професійно, за що його призначили радником крайового суду в Чернівцях. 

До самої смерті адвокат обирався депутатом нижньої палати австрійського парламенту. Відразу ж, як тільки випала нагода, після обрання депутатом парламенту, Костянтин Томащук ініціював свою давню мрію – заснувати у Чернівцях університет. Пристрасно наполягаючи, що саме там він потрібен, громадський діяч довів свою справу до кінця. 

4 жовтня 1875 року відбулося відкриття Чернівецького національного університету, в якому він і став першим ректором.

Підпишіться на наш Viber

Раймунд Фрідріх Кайндль

Австрійський історик, етнограф, фольклорист, педагог, громадський діяч, професор і ректор Чернівецького університету народився 31 серпня 1866 року у Чернівцях.

Раймунд Фрідріх Кайндль походив із родини німецького колоніста. Його батько, Антон Кайндль, працював учителем малювання у Чернівецькій головній школі, а згодом в учительській семінарії. Мати, Ернестіна з Вінклерів, походила із збіднілого дворянського роду з Франкфурта-на-Майні. 

В домі Кайндлів працювала служниця - старенька гуцулка. Вона розповідала дітям старовинні казки, легенди і перекази, привіваючи любов до місцевого фольклору та мелодійної української мови. Щойно навчившись писати, Раймунд Фрідріх почав записувати почуті казки та легенди. Змалку він полюбляв оглядати цікаві споруди та місця, пов'язані з минулим краю.

Під час етнографічних експедицій долиною Черемошу він познайомився з донькою службовця лісозаготівельної фірми в Устеріках Людмилою Кіслінгер, яка допомагала йому збирати етнографічний матеріал. Спільна дослідницька робота зблизила молодих людей, і 16 листопада 1893 року вони повінчалися у Кутах. Її батько прожив серед гуцулів 25 років і повідомив Кайндлю багато цікавої інформації про їхній побут і звичаї, а Людмила - про їжу, ткацтво й вишивку.

В результаті багаторічних етнографічних експедицій дослідника в Карпатські гори побачила світ фундаментальна праця Кайндля “Гуцули: їхнє життя, звичаї та народні перекази”.

Поряд із роботою як учителя, викладача і лектора в галузі австрійської історії вчений віддавав багато сил і часу буковинському краєзнавству, етнографії та фольклористиці. 

Після початку Першої світової війни Кайндль організував допомогу для німців-біженців. Через декілька тижнів зрозумів, що йому загрожує депортація до росії, тому він виїхав до Румунського королівства, а звідти вже дістався до Відня. На початку зимового семестру 1915/1916 років професора Кайндля запросили очолити кафедру історії Австрії Ґрацького університету. Там вчений працював до смерті в 1930 році.

Підпишіться на наш Telegram

Йоган (Ян, Йоханн) Мікулич (Іван Мікулич-Радецький)

Одні джерела називають німцем, Йоганом, Йоханном,  інші - поляком, Яном. Уродженець Чернівців, якого батько називав Іваном. Польсько-австрійський хірург народився 15 травня 1850 року у Чернівцях.

Ян Микулич-Радецький був професором у Кракові, Вроцлаві та Кенінгсберзі. Він був винахідником нових операційних технік та інструментів, одним з піонерів антисептичних та септичних методів. У Польщі він вважається одним з засновників Краківської хірургічної школи. 

1 березня 1897 року  хірург Ян Мікулич-Радецький виконав першу операцію у рукавичках та масці. Більш звичні нам медичні маски з'явилися лише наприкінці 19 століття. Практично одночасно їх винайшли француз Поль Бержер та Ян Мікуліич-Радецький.

Крім того, видатний хірург мав здібність до мов і самостійно навчився грі на органі, був піаністом.

Нестор Дмитрович Монастирський

Геніальний лікар та дослідник збудників інфекційних хвороб, який зробив справжню революцію у світовій хірургії 19-го століття.

Народившись в 1847 році в тодішньому селищі Роша та закінчивши Чернівецьку класичну гімназію (нині Чернівецький ліцей №1), він навчався на медичному факультеті Віденського університету. В 1875 році молодий лікар отримав диплом та працював в клініці знаного австрійського хірурга Т. Більрота. Згодом був запрошений на посаду хірурга в петропавлівську лікарню санкт-петербурга. Одночасно з роботою він встигав навчатися та захистив дисертацію.

Першим у світі наважився з'єднати жовчний міхур з тонкою кишкою пацієнту хворому на рак підшлункової залози, першим виконав ряд унікальних для тої епохи операцій.

Робота військовим хірургом в Ясському лазареті під час російсько-турецької війни підштовхнула Монастирського до вивчення інфекційних хвороб, зокрема правця (збудника якого назвали паличкою Монастирського-Ніколайєра) та сапу. Дослідження вченого присвячені також питанням місцевої анестезії.

Життя Нестора Монастирського обірвалось в 40 років. Лікар самотужки поставив собі діагноз невиліковної хвороби.

Читайте: Пісня буковинця стала гімном захисника Азовсталі