Перший Митрополит Буковини, ректори і бургомістри - що треба знати про знаменитих чернівчан

Чернівці славетні великою кількість видатних людей, які залишили по собі значну історичну і культурну спадщину.

Читайте: Хірург, інфекціоніст і перший ректор ЧНУ - що варто знати про знаменитих чернівчан

В історії Чернівців - багато імен, які варті того, аби їх памʼятати. Про когось збереглося багато інформації, про когось - зовсім трохи. Але сайт 0372.ua продовжує розповідати про відомих чернівчан минулого.

Якоб фон Петрович

Перший незалежний бургомістр Чернівців народився 24 липня 1815 року в селі Боссанче Сучавського повіту в сім'ї вірменського землевласника.

Початкову освіту здобув частково вдома, а частково у народній школі, закінчив Чернівецький ліцей. 

Велика енергійність поєднувалась у Петровича з різнобічними знаннями і практичною винахідливістю. Все це з часом привело до того, що він став дуже відомою особою на Буковині - тому не лише населення, але й уряд ставились до нього з безумовною довірою.

Ставши першим незалежним бургомістром, за короткий час він у Чернівцях розширив і поліпшив вуличну мережу міста, під його керівництвом була організована пожежна охорона, реорганізований магістрат, таємна та моральна поліція.

На період його керування припадає побудова Чернівецького залізничного вокзалу і відкриття залізничного сполучення Львів-Чернівці.

Чернівці з маленького провінційного містечка поступово перетворювалися на важливий торговельний і промисловий центр.

У нещасливому для міста 1866 році, коли вирували голод і тиф, Якоб фон Петрович цілком присвятив себе полегшенню долі міської бідноти.

Помер Якоб рицар фон Петрович 1 листопада 1868 року.

Похований на цвинтарі по вулиці Зеленій поряд з іншими видатними діячами старих Чернівців.

Зручний формат новини у нашому Viber

Антон Кохановський 

Громадсько-політичний діяч Буковини, барон, 26 років перебував на посаді бургомістра і 42 роки був депутатом міської ради Чернівців. Народився 17 листопада 1817 року у Тернополі в сім'ї дрібного службовця польського походження.

Завдяки організаторським здібностям, цілеспрямованості й виваженості, вмінню спрямовувати роботу колег у конструктивне річище в 1866 депутати обрали його бургомістром.

Через два роки Кохановський став депутатом Буковинського ландтагу (сейму) і заступником крайового старости

Антон Кохановський на крайовому та державному рівнях активно лобіював проєкт заснування Чернівецького університету. З його ініціативи було споруджено Буковинський ландтаг.

Кохановський через конкурс організував будівництво водогінної системи й каналізації, які здали в експлуатацію 1895 року. Одночасно будувалася електростанція і проводилася електрифікація. Тож 5 лютого 1896 на центральних вулицях уперше засяяло електричне світло, а 3 березня вже й у ратуші “була саля нарад вперше електрична освітлена”. 

Згодом міська рада на чолі з Кохановським ухвалила покрити вулиці бруківкою. Вінцем діяльності бургомістра стало спорудження нового театру, який належить до найкращих театральних споруд Європи.

Помер 10 вересня 1906 року.

Микола Василько

Румунський та український громадсько-політичний діяч, професійний дипломат, представник шляхетського роду з Буковини народився 21 березня 1868 в селі Лукавці, Вижницького району.

Васильки були знатним буковинським боярським родом руського походження. До 10 років Микола виховувався вдома під керівництвом матері в румунсько-німецькому дусі, а потім батьки скерували його до Відня на навчання в престижному закритому навчальному закладі Терезіанум. Юний Микола вже тоді завів знайомства з багатьма однолітками, які пізніше стали впливовими людьми у політиці Австро-Угорської імперії.

Як авторитетний політик організував у сеймі навколо себе депутатську групу Вільнодумний союз, яка об'єднала представників практично всіх нерумунських національностей і стала противагою «румунській фракції великих землевласників». Група змогла змінити виборче законодавство й провести 1910 року вибори до Буковинського сейму на засадах загального, прямого й таємного голосування. Так було поламано румунську монополію у крайовому парламенті.

Як посол Рейхсрату торкнувся низки важливих тем, як-от недостатнє фінансування громадських робіт у краї, бездіяльність товариства Крайової культури. 

Порушив питання про розвиток освіти українською мовою і створення у Герцогстві Буковина українських гімназій, про засилля румунського елементу в управлінні Буковинською православною митрополією і необхідність скеровувати в українські села священників, які володіють українською мовою, про зміни в митній політиці Австро-Угорщини, які би розширили можливості прикордонної торгівлі на Буковині, про необхідність організації судноплавства Дністром. 

Після проголошення ЗУНР був її першим дипломатичним представником у Відні.

Помер 2 серпня 1924 в курортному містечку Бад-Райхенгалль (Баварія). 

Євгеній Гакман

Церковний, громадський, політичний та культурний діяч, перший Митрополит Буковини і Далмації. Народився в селі Васловівці Заставнівського району 16 березня 1793 року.

Батька звали Василь і він був бідним селянином. Про матір відомо ще менше. Не збереглося навіть її ім’я, проте вона дожила до тих часів, коли її син став єпископом.

Початковою освітою малого Євфимія займався рідний дядько отець Ігнатій Гакман. Відвідував тривіальну школу у Чернівцях, потім навчався у гімназії. Гакманові довелось виробити такі риси характеру, як наполегливість у досягненні поставленої мети, старанність, працьовитість, вимогливість, навіть суворість до себе самого і оточуючих.

​​Бувши студентом, став домашнім вчителем у цісарській родині: викладав основи волоської мови цісаревичу Фердинанду. Далі він остаточно вирішив пов'язати своє життя з церквою і прийняв чернечий постриг.

Австрійський імператор Фердинанд І указом від 8 травня 1835 року іменував о. Гакмана єпископом Буковинським, правлячим архієреєм Чернівецько-Буковинської єпархії. Собором архієреїв його висвятили у сан єпископа Чернівецького і Буковинського. Владика був першим українцем, який очолив Буковинське єпископство.

У 1842 році на розгляд цісаря подав документ під назвою “Друге загальне впорядкування парафій”. Згідно з ним єпархія поділялася на 12 протопресвітеріатів, підвищувалася платня духівництва, насамперед тих, які закінчили Богословський інститут, було впорядковано виплату пенсій пристарілим панотцям, створено фонд допомоги вдовам і сиротам священиків.

Завдяки цим заходам покращилося становище буковинського православного духівництва. У 1838 році єпископ Євгеній добився відкриття окремої школи дияконів, у якій поряд із німецькою широко вживалися українська та молдавська. Розширив використання української мови у церковному діловодстві.

Головну увагу владика приділяв піднесенню освітнього рівня духовенства, будівництву храмів. 

Перед смертю він заповів кошти на будівництво будинку для пристарілих у Чернівцях та парафіяльної церкви в рідному селі. А у ніч з 11 на 12 квітня 1873 року Євгеній Гакман помер.

Фрідріх Кляйнвехтер

Педагог, юрист, економіст, двічі обирався ректором Чернівецького університету. Народився 25 лютого 1838 року у Празі.

Навчається в гімназії у Празі, а після її закінчення продовжує навчання у Карловому університеті. Викладав в Празі національну економію та аграрне право, обіймав посаду приватного доцента. Був професором національної економії та статистики в Балтійській «Політехніці» в Ризі.

• З відкриттям в 1875 році в Чернівцях університету викладав в ньому і став почесним професором.
• У 1883-1884 навчальному році – ректор Чернівецького університету імені Франца Йосифа.
• В 1894-1895 навчальному році знову обраний ректором Чернівецького університету.
• З 1898 року – придворний радник.

Помер 1927 року.

Читайте: Таємниці будинка-близнюка у Чернівцях: легенда “дзеркальної” споруди