Голокост на Буковині: трагедія, яка торкнулася кожної родини

27 січня вшановують Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту. У цій трагедії Україна втратила понад 1,5 мільйона своїх громадян у Бабиному Яру, Львівському гетто, Дрогобичі, Кам’янці-Подільському та сотнях інших місць, де від рук нацистів і їхніх пособників загинули євреї, роми, люди з інвалідністю та інші переслідувані групи.

До дня пам'яті журналісти видання 0372 пригадали події тих часів. 

Голокост або Шоа — одна з найжахливіших трагедій XX століття, під час якої нацистський режим Німеччини та його союзники систематично винищували єврейське населення, ромів, осіб з інвалідністю, політичних опонентів і представників інших груп. Цей період, що охоплює 1933–1945 роки, став символом нелюдської жорстокості та морального падіння, залишивши глибокий слід у світовій історії.

Ще не підписані на наш Telegram канал? Зробіть це зараз

Передумови Голокосту

Ідеологічною основою Голокосту стала расова теорія, розроблена нацистським режимом, яка проголошувала єврейський народ «головною загрозою» для німецької нації та світу. Адольф Гітлер і його послідовники звинувачували євреїв у всіх бідах — від економічної кризи до поразки Німеччини в Першій світовій війні.

У 1933 році, після приходу Гітлера до влади, почалися перші репресії проти євреїв:

Їх позбавляли громадянських прав. Обмежували доступ до освіти, роботи та громадського життя. У 1935 році ухвалили Нюрнберзькі закони, які забороняли шлюби між євреями та «арійцями».

Ці заходи стали початком широкомасштабної дискримінації, яка переросла у масове винищення.

З початком Другої світової війни у 1939 році масштаби репресій значно зросли. Євреїв примусово переселяли в гетто, де вони жили в жахливих умовах. З 1941 року, після нападу на Радянський Союз, розпочалися масові розстріли на окупованих територіях.

Нацистська машина смерті включала:

• Гетто — ізольовані райони в містах, де євреї жили в нелюдських умовах.
• Табори смерті — такі як Аушвіц, Треблінка, Майданек, де мільйони людей загинули у газових камерах.
• Ейнзатцгрупи — мобільні загони, які проводили масові розстріли.

На Ванзейській конференції у січні 1942 року нацисти ухвалили так зване «остаточне вирішення єврейського питання», яке передбачало повне винищення євреїв Європи.

Читайте також: Дмитро Юрнюк: від снайпера до лісівника, який несе під серцем уламок війни

Масштаби трагедії

За різними оцінками, під час Голокосту загинуло близько 6 мільйонів євреїв, серед яких 1,5 мільйона дітей. Крім того, жертвами стали мільйони представників інших груп, зокрема ромів, політв'язнів і людей з інвалідністю.

Ці цифри — не просто статистика. Це історії мільйонів родин, чиї життя було зруйновано назавжди.

Після закінчення війни світ дізнався про жахіття Голокосту. На Нюрнберзькому процесі багатьох нацистських лідерів засудили за злочини проти людяності.

Голокост став символом боротьби проти геноциду, расизму та ненависті. Його вивчення — важливий крок для запобігання подібним трагедіям у майбутньому.

Єврейська громада Буковини до війни: окупація та переслідування

До початку Другої світової війни єврейська громада Буковини була однією з найчисельніших у регіоні. У Чернівцях, столиці Буковини, євреї складали значну частину населення і відігравали ключову роль у розвитку культури, науки, торгівлі та ремесел. Чернівці навіть називали "маленьким Віднем" через його культурну багатогранність.

Після радянської окупації Буковини в 1940 році, а згодом приходу румунських військ, підтриманих нацистською Німеччиною, у 1941 році, євреї регіону опинилися під загрозою. Румунський режим Іона Антонеску запровадив антиєврейські закони, які позбавляли євреїв громадянських прав, майна і можливості вести бізнес.

Одним із перших кроків стало створення гетто в Чернівцях. Єврейське населення зганяли до окремих кварталів, часто без належних умов для життя. Восени 1941 року почалися масові депортації євреїв Буковини до Трансністрії – території між Дністром і Південним Бугом, яка була перетворена на концентраційний табір.

Депортації стали найжахливішою сторінкою Голокосту на Буковині. Тисячі євреїв змушували залишати свої домівки, вирушаючи пішки або в переповнених вагонах до Трансністрії. Багато з них загинули в дорозі від голоду, холоду та виснаження. У таборах на території Трансністрії умови були нелюдськими: нестача їжі, води, медикаментів і постійна загроза насильства з боку охоронців.

Зручний формат новини у нашому Viber

За підрахунками істориків, лише з Чернівців до Трансністрії було депортовано понад 28 тисяч євреїв.

Попри жахливі умови, були й приклади людяності. Мер Чернівців Траян Попович, ризикуючи власним життям, домігся звільнення близько 20 тисяч євреїв від депортації. Його зусилля врятували багатьох мешканців міста, і сьогодні він визнаний Праведником народів світу.

Також місцеві жителі, зокрема українці, румуни та поляки, нерідко допомагали євреям, ховаючи їх у своїх будинках або ділячись їжею.

Голокост на Буковині залишив глибокий слід у регіоні. Після війни єврейська громада Буковини так і не змогла повністю відновитися. Багато євреїв, які вижили, емігрували до Ізраїлю, США чи інших країн.

Сьогодні в Чернівцях та інших містах Буковини збереглися пам’ятки, які нагадують про трагедію: меморіали жертвам Голокосту, єврейські кладовища, синагоги. Одним із ключових місць пам’яті є меморіал на території колишнього гетто в Чернівцях.

Читайте також: Куди поїхати на вихідні: музей-садиба Лук’яна Кобилиці