У цей день відзначається народне свято Вівсянки (дата за старим стилем – 18 лютого). Цей день присвячений стародавньому міфологічному герою Ярилу – язичницькому слов’янському богу сонця, весни, родючості, буйної сили і тепла. У народі це свято отримало назву «Вівсянки» завдяки невеликій пташці – символу початку весни, пише 0372.ua.
Наші пращури 3 березня шанували пташку-вівсянку, яка вважається вісницею приходу теплих днів. Звідси і назва дня в народному календарі. Було прийнято пекти пиріжки і печиво з вівсяної муки. Випічкою пригощали домочадців, а також розкладали її у дворі, щоб птахи могли поласувати.
Вівсянка – маленька пташка з яскравим золотисто-жовтим оперенням на грудях і голові. Своїм неголосним і мелодійним криком вона віщаю про настання весни.
За повір’ям, 3 березня можна побачити виліт метеликів-кропивниць. Якщо метелики з’явилися, то сніг скоро зійде і наступить довгоочікуване тепло.
У цей період йшла серйозна підготовка до посівних робіт. Мужики перевіряли і чинили інструменти, сохи і вози. Існувало повір’я, що в цей день Ярило брався за соху і борону, перевіряючи, чи готові вони до весняних польових робіт. Селяни теж оглядали інвентар. Відповідно, роботи додавалося у ковалів — господарі несли свої інструменти на ремонт.
В цей день жінки пекли вівсяне печиво. Приліт вівсянки в цей день обіцяв швидке настання тепла. Люди говорили, що у цей день немає від Ярила укриття снігу, топить він його, не шкодуючи сил. Також у народі ходили такі прикмети: «Багато снігу – багато хліба; багато води — багато трави»; «Снігу надує — хліба прибуде; вода розіллється — сіна набереться». Втім, погода була мінлива, про що говорить приказка: «Зверху тече — знизу морозить».