У Чернівцях по вулиці Зеленій знаходиться старовинне єврейське кладовище. Воно прямо навпроти християнського, через дорогу. Історію християнського кладовища ми розповіли у минулому матеріалі. А тепер приділимо увагу єврейському.
Читайте: Мистецтво вічного спокою: які таємниці зберігає найстаріше кладовище Чернівців
“Історико-культурний заповідник “Кладовища по вул. Зеленій” - це скарбниця поховальної культури та традицій, архітектурних та скульптурних памʼяток. Він складається з двох частин - християнського та єврейського кладовища.
Ми розбили історію поховальної традиції у Чернівцях на дві частини. У першій розповіли, як зʼявився найстаріший із сучасних християнських цвинтарів, і які події цьому передували, які майстри працювали над створенням склепів і надгробних памʼятників.
А тепер поговоримо про те, як єврейський цвинтар зʼявився по вулиці Зеленій і набув свого сучасного вигляду.
Для цього ми звернулися до Чернівецької обласної універсальної наукової бібліотеки. Там нам порадили книгу “Чернівецькі некрополі” 2000 року видання. Автори - В. Шупеня, Ю. Преступенко, М. Чучко, Б. Михалюньо, І. Сьомочкін. Саме звідти ми і дізналися ту інформацію, якою хочемо поділитися з вами.
Єврейська громада зробила чималий внесок у становлення Чернівців як міста. В історичних джерелах євреїв ще називали ізраїлітами. Уперше вони зʼявилися на Буковині, і зокрема у Чернівцях, у 15 столітті, коли переселилися з Трансільванії. Тодішніх прибульців було небагато, оскільки молдавські господарі, які володіли краєм, всіляко унеможливлювали їхнє перебування в цих землях.
Коли австрійці зайняли Буковину, тут ледве нарахували 562 єврейські родини.
Життя єврейських громад віддавна регламентували приписи Галахи - єврейського законодавства, заснованого на Торі. А з 16 століття життя євреїв визначалося кодексом галахічних приписів Шульхан Арух. Згідно з ними їзраїліти мали сплачувати різні податки, виконувати повинності. Відповідальність за їх виконання лягала на кагал (цивільний уряд євреїв) та Бет Дін (судовий уряд).
Виникнення кагалів також пояснювалося необхідністю захищати єврейське населення від налаштованого проти нього міщанства.
Кагал мав ряд відділів (комісій), які контролювали діяльність громади. Вони обʼєднували людей, які керувалися однією конкретною метою і подібно до християнських називалися братствами і цехами. Братств зазвичай було сім: талмудичної науки, доброчинне, позичкове, ремісниче, поховальне, релігійне, окреме місцеве.
На початку 19 століття у Чернівцях існувало поховальне братство Хевра Кадіша, братство догляду за хворими, товариство доброчинних жінок і братство одягання вбогих.
Велика роль у громаді належала ремісничим цехам.
Єврейське життя концентрувалося в окремому кварталі, який називали гетто. У Чернівцях гетто знаходилося ближче до району, де зараз пролягає залізничне полотно, в нижній частині міста. Ця дільниця мала свій цвинтар, який був одним з найважливіших складників громади. Іншими двома були лазня і синагога.
Найдавніший єврейський цвинтар у Чернівцях знаходився неподалік від гетто там, де розташовані корпуси трикотажної фабрики. Він проіснував до 1946 року - тоді фабрика розбудовувалась, внаслідок чого цвинтар знесли. Але ще задовго до цієї події протягом 80 років поховання там не проводилися. Відтак кагал постановив закласти новий.
Кагал виторгував у магістрату земельну ділянку на Горечі, де вже існували окремі християнські поховання. Перші могили там зʼявилися у 60-ті роки 19 століття: Абрагам Шльосман, 1866, кв №8; Сара Меєрзанд, 1867, кв №8; Іллілес Вайзельгіль, 1868, кв №4.
Старі єврейські цвинтарі закладалися без чіткого планування та заздалегідь обміркованого поділу на алеї і доріжки. Але чернівецький від них відрізнявся, адже магістрат вимагав, аби його основа була розпланованою. Оскільки єврейський цвинтар межував з християнським, потрібно було, щоб не виникало дисгармонії між ними.
Спочатку планування виконував інженер Реллі, а довершив міський геометрист Гаімбе. Сусідство двох цвинтарів призвело до того, що магістрат опікувався ними двома. Зокрема, там проводили осушення.